Створено: 18 березня 2016 Автор: Аліна Стовба

До такого висновку дійшов ВСУ розглянувши цивільну справу №6-3077цс15 від 24.02.2016

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні справу за скаргою державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії за заявою державного підприємства «Придніпровська залізниця» про перегляд ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2015 року,
Під час розгляду справи встановлено, що Марганецький міський суд Дніпропетровської області рішенням від 4 лютого 2014 року стягнув солідарно з «Придніпровська залізниця» та Відповідача 2 на користь позивача 200 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди.
7 травня 2014 року старший державний виконавець прийняв постанову про відкриття провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі зазначеного судового рішення та надав строк до 13 травня 2014 року для добровільного виконання постанови.
13 травня 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» перерахував на користь стягувача 166 тис. 243 грн 60 коп. та на користь держави обов’язковий платіж у розмірі 337 тис. 56 грн 40 коп., відповідно до вимог статті 168 ПК України.
6 листопада 2014 року старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ прийняв постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 тис. 375 грн 64 коп.
На думку ДП «Придніпровська залізниця» прийняття постанови про стягнення виконавчого збору порушило вимоги статті 49 Закону України «Про виконавче провадження, оскільки виконавче провадження підлягало закінченню у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.
У зв’язку з чим, ДП «Придніпровська залізниця» звернулось зі скаргою до місцевого суду та просить суд скасувати постанову від 6 листопада 2014 року старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця та зобов’язати його вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання судових рішень у цивільних справах, належать до компетенції адміністративних судів.
При розгляді даної справи ВСУ дійшов до наступного висновку:
«За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).
Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ».