Створено: 19 квітня 2016 Автор: Аліна Стовба

До такого висновку дійшов ВСУ при розгляді цивільної справи про відшкодування моральної шкоди (№ 6-1790 цс 15 від 24.02.2016 р.).

Обставини справи:
Між Позивачем та Банком (Відповідач) був укладений депозитний договір на суму 10 тис. доларів США з розміщенням їх на депозитному рахунку на строк до 21 лютого 2010 року зі сплатою банком вкладнику 12 % річних за цей період.
У березні 2009 року Позивач звернувся до вказаного відділення банку для отримання 12 % річних від суми вкладу, як було указано в договорі, однак йому було повідомлено, що його вклад у базі даних їхньої установи не значиться.
За фактом заволодіння його грошима було порушено кримінальне провадження та встановлено, що його коштами заволоділа провідний спеціаліст цього ж відділення банку.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 вересня 2014 року, стягнуто з Банку на користь Позивача – 10 тис. доларів США та 2 тис. 400 доларів США за користування депозитом за період з 19 лютого 2008 року до 21 лютого 2010 року з розрахунку 12 % річних.
Водночас, Позивач звернувся до Банка з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Посилаючись на те, що більше шести років він намагався повернути свої кошти, за цей час через нервові стреси, пов'язані з викраденням грошових коштів працівником банку, він утратив здоров'я, захворів на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, а в теперішній час вимушений постійно звертатись до лікарів та проходити курс лікування. Позивач вважає, що незаконними діями посадових осіб банку йому спричинено моральні страждання, які він оцінює в 55 тис. грн.., і які просив стягнути з відповідача.
Суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги та стягнув з Банка на користь Позивача 45 тис. грн. Апеляційний суд Закарпатської області це рішення скасував та відмов у задоволенні позову.
Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у відкритті касаційного провадження відмовлено.
Правова позиція ВСУ:
Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов’язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним Позивачем та Банком не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з неповерненням банком грошових коштів переданих на депозит, а відтак висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди з цих підстав є правильними.
З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5AB3B54FD536BAC2257F95002F9532