Створено: 19 квітня 2016 Автор: Аліна Стовба

ВАСУ при розгляді адміністративної справи за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області до Особа 2 про зобов'язання виконати вимоги виклав основні підстави знесення самочинного будівництва ( справа № 6-1790 цс15 від 02.04.2015 р.).

Обставини справи:
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області (далі - ІДАБК у Тернопільській області) звернулась до суду з позовом до Особа 2, в якому просила прийняти рішення, яким зобов'язати Особа 2 виконати вимоги інспекції щодо припинення самочинного проведення будівельних робіт з добудови.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить рішення суду апеляційної скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що матеріалами перевірки встановлено, що будівельно-монтажні роботи на об'єкті будівництва здійснювались самовільно, про що відносно відповідача складено протоколи про адміністративне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення у сфері містобудування, згідно з якими на Особа 2 накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу
Правовий висновок ВАСУ:
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Наведені норми кореспондують з повноваженнями посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, якій під перевірки мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Аналогічні норми містяться в п. 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225, чинного на час виникнення спірних правовідносин та відповідно до якого, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право, зокрема, давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків.
Зі змісту наведених норм вбачається, що передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про припинення будівельних робіт та знесення самочинного будівництва, є видання таким органом відповідного припису. І тільки в разі його невиконання, орган державного архітектурно-будівельного контролю має підстави для звернення до суду з відповідним позовом, про що обґрунтовано вказано судом апеляційної інстанції.
За умови відсутності такого припису, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що лист позивача від 27 травня 2011 року № 02-132 /910 про припинення самовільного будівництва та демонтажу збудованого не тягне для відповідача правових наслідків у вигляді обов'язковості його виконання, а невиконання вказаного листа не є підставою для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про його примусове виконання.