ВСІМ  І  КОЖНОМУ  -  РІВНЕ  ПРАВО  !!!

Лебідь, щука і рак: коротко про застосування правових позицій Верховного Суду.

 

Про проблему єдності судової практики та забезпечення однакового застосування судами норм права говорили давно. Не втрачає питання своєї актуальності і зараз, коли наші суди, взявшись за єдине спільне діло – здійснення справедливого, чесного, законного правосуддя та забезпечення втілення принципу правової визначеності – тягнуть «віз» кожен в свою сторону.

 

З точки зору закону, процедура забезпечення певної правової визначеності в наслідках, які можуть настати, якщо спірне питання в подібній ситуації потрапить до суду, є логічна і зрозуміла. Орган, на якого покладається відповідний обов’язок – Верховний Суд. Обов’язковість урахування (преюдиціальність) рішень цього органу передбачена не лише для учасників справи, а й для інших судів та всіх суб’єктів владних повноважень при застосуванні норми права, щодо якої ВС у постанові в конкретній справі виклав правовий висновок (чч.5, 6 ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів»).

В ідеалі – проаналізувавши обставини конкретної справи, знайшовши підходящу постанову ВС, адвокат легко міг би передбачити можливий результат вирішення справи як мінімум в суді першої інстанції. Зрозуміло, що у зв’язку відмінністю певних обставин, кожна справа унікальна, однак зараз ми говоримо суто про обов’язок ВС на прикладі конкретної справи роз’яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з указівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми.

В першу чергу проблема полягає в множинності прецедентів. Моніторинг даних ЄДРСР свідчить, що за майже 1,5 року існування ВС уже виніс близько 6500 постанов, левова частка яких містила протилежні правові висновки в аналогічних справах, внаслідок чого справи були скеровані на розгляд палати, об’єднаної палати чи Великої палати. Враховуючи те, що постанови ВС не є рівноцінними за значенням та спектром дії, випливає необхідність визначення чіткої ієрархій цих рішень. Частково це було зроблено в постанові Касаційного кримінального суду в справі №130/1001/17. Можна було б також вважати, що питання «сили дії» постанов ВС врегульовано.

Однак, що ми маємо на практиці?

А в реальності ми стикаємося з випадками, коли суди нижчих інстанцій застосовують постанови ВС, які винесені пізніше, але які не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати. Або ще краще, суди взагалі ігнорують правові позиції ВП Верховного Суду, обираючи з раніше винесених постанов суду касаційної інстанції найбільш вигіднішу для себе з незрозумілих (але дуже передбачуваних) причин.

Конкретно на прикладі: в кримінальному провадженні за ч.2 ст.286 КК України, потерпілими (родичами померлого в ДТП) був поданий цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням до роботодавця винуватця ДТП.

Правова позиція ВП ВС в цій категорії справ (постанова від 04.07.2018 року) : у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Тобто, суб’єктом, на якого покладається обов’язку з відшкодування шкоди є саме страхова компанія, а не винуватець чи його роботодавець.

Суд першої інстанції повністю задовольняючи вимоги цивільних позовів керувався позицією ВС від 06 листопада 2018 року у справі № 368/1839/15-к, тобто на рішення ВС, яке ухвалене після Постанови Великої Палати, та висновки якого не відповідають правовій позиції, висловленій ВП ВС.

Апеляційний суд, дублюючи рішення суду першої інстанції взагалі посилається на Постанову ВС 2016 року.

Про яку єдність, сталість і передбачуваність можна говорити далі?

Остаточну крапку у вказаній справі ще не скоро поставить ВС, адже касації однозначно бути. Єдине, що розчаровує, так це той факт, що майбутня постанова, так само як і десятки інших, не стане взірцевою, а висновки, викладені в ній, такими, що не мають ставитися під сумнів.

Консультації
Усні та писмові
Захист та представництво
в кримінальних справах
Правова допомога
в сімейних справах
Юридичне вирішення
трудових спорів
Житлові спори
та спори про нерухомість
Цивільні справи

Пошук по сайту

Пошук

Вхід для партнерів