Консультації
Усні та писмові
Захист та представництво
в кримінальних справах
Правова допомога
в сімейних справах
Юридичне вирішення
трудових спорів
Житлові спори
та спори про нерухомість
Цивільні справи

Анекдот

Я як на суді придумаю щось, аж сам собі вірю.

Відключення від централізованого опалення

Дехто вже в перші дні літа думає про те, як пережити опалювальний сезон. В людей проблема залишається проблемою – захмарні суми за комуналку, а в квартирі "зуб на зуб" не попадає. 

Щоб економити газ і власні кошти люди хочуть, але, як виявилось, не можуть встановлювати собі автономне опалення.

Власниця квартири в багатоквартирному будинку в місті Рівне звернулась до нас за юридичною допомогою у зв’язку з неодноразовою відмовою Постійно діючої комісії Рівненської міської ради в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення. Жінка, маючи єдине джерело доходу  - матеріальну допомогу в розмірі 860 гривень, будучи позбавленою права на житлову субсидію, не мала можливості оплатити навіть половину вартості послуг з теплопостачання. Крім того, через неналежну якість послуг теплопостачання, в квартирі постійно була сирість.

Підставою для відмови в наданні дозволу було те, що Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 регламентує процедуру відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень (квартир), і тому у Комісії відсутні правові підстави для надання жінці відповідного дозволу.

Що з цього приводу говорить наше законодавство?

Право особи на відмову від отримання послуг з централізовано опалення (далі – ЦО) та гарячого водопостачання (далі – ГВП) прямо встановлено законом України «Про теплопостачання» (статті 19, 24), норми якого обумовлюють можливість облаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання» виключно технічними можливостями та технічними умовами.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року надає право особі, у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника, розірвати договір у порядку, встановленому законом.

 Жінка звернулась до Комісії на початку 2019 року. Новий закон, прийнятий в 2017 році ще не був введений в дію, відтак маємо застосовувати норми закону «Про житлово-комунальні послуги» саме 2004 року (про нововведення поговоримо далі).

Можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів передбачена пунктами 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 (далі – Правила).

На виконання положень пункту 25 вказаних Правил №630, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року було затверджено Порядок №4.

Розділ другий Порядку №4 регламентує процедуру розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання:

Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1. в редакції Порядку, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Обов’язковість рішення всіх власників будинку про його відключення від централізованого опалення (далі – ЦО) та гарячого водопостачання (далі – ГВП), яке вимагає Порядок №4, безпідставно ставить особу, яка виявила бажання встановити в своїй квартирі автономне опалення, у залежність від волі, бажання і можливостей інших мешканців та обмежує її конституційні права на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю, в той час як непорушність цього права встановлена положеннями статті 41 Конституції України, а гарантії захисту права власності передбачені також нормами Цивільного кодексу України (стаття 319, 383).

Враховуючи те, що право на річ власник здійснює завжди за своєю волею та за своїм власним інтересом, він має право вільно, без надмірного втручання держави та органів місцевого самоврядування, влаштовувати своє життя, зокрема, забезпечувати належну і достатню якість свого житла і умов проживання у ньому.

Крім того, Положення  Порядку№4 спрямовані на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи, що прямо заборонено статтею 22 Конституції України.

Застосування Комісією положень підзаконного нормативно-правового акту, прийнятого на рівні Міністерства, який суперечить Конституції та законам України явно не відповідає загальновідомій формулі обмеження дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування (дозволено лише те, що передбачено законом). Будь-які положення порядків, правил, інструкцій, які ширше тлумачать повноваження відповідного органу, застосовуватись не повинні.

Пунктом 2.4. Порядку №4 передбачена ще одна обов’язкова умова можливості реалізації права особи на користування своїм майном – наявність затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту.

 Рівненська міська рада до цього часу схему не затвердила, чим фактично взагалі позбавила будь-якого жителя м. Рівне права на влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.

09.11.2017 року був прийнятий новий закон України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 12 ч.1 статті 7 якого було також прямо передбачено право споживача у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Введений в дію він був лише з 1 травня 2019 року.

Пунктом 7 розд. VI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього закону було встановлено, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом (10 грудня 2017 року) не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов`язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

На виконання цього закону в 2019 році були затверджені нові Правила і новий Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води. Вони фактично дублюють положення закону про те, що має відключитись як мінімум половина квартир, схеми теплопостачання не треба, Комісія вже надає рекомендації про можливі варіанти влаштування автономки, збору вихідних даних і технічних умов. Власник має замовити розробку всіх проектів і зрозуміло, за власний рахунок, почати процедуру.

Нове законодавство ситуацію докорінно не змінило. Особи, які проживають в багатоквартирному будинку, де більше половини квартир все ще підключені до ЦО, позбавлені можливості встановити собі автономне опалення.

Обмеження Рівненською міською радою та Комісією права особи вільно володіти, розпоряджатись і користуватись своєю власністю суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

У рішення «Джеймс проти Сполученого Королівства» Європейський суд зазначив, що втручання у право на власність може бути виправданим, якщо воно переслідує легітимну мету в громадських чи загальних інтересах.

Але самої легітимної мети недостатньо для виправдання втручання. Таке втручання має бути «пропорційним».

У справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» Суд встановив важливий принцип, що стосується виправданості такого втручання:

Суд повинен визначити, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами щодо загальних інтересів громади і вимогами щодо захисту основних прав особи. (п.69 рішення).

На нашу думку, справедливий баланс було порушено. На особу, як власника квартири, було покладено особистий і надмірний обов’язок. Позбавлення жінки права на субсидію зі сторони Держави, відсутність інших статей доходів, окрім як матеріальної допомоги у розмірі 860,00 грн. на місяць з одночасним незабезпеченням можливості відмовитись від отримання комунальних послуг підприємств монополістів позбавило її можливості виконання покладеного нормами статті 322 ЦК України обов’язку утримання належної їй на праві власності квартири, створило по суті боргову яму для власника житла, чим порушило гарантоване Конвенцією право на мирне володіння майном.

Рішення суду першої інстанції: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86266266

Рішення в апеляції: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89352602

Готуємось відстоювати права клієнта у Верховному Суді.

Copyright©2020 Микола Луцюк. Всі права захищені.

Пошук

Вхід для партнерів