В АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Позивача: Савчук Юрій Олексійович
33027, м. Рівне, вул. Біла, 235
тел. +380661111111

Відповідачі: Савчук Анна Гаврилівна
33027, м. Рівне, вул. Нова, 33

Бойко (Савчук) Тетяна Олексіївна
33027, м. Рівне, вул. Нова, 33, кв.3

в цивільній справі № 569/1111/13-ц за позовом

Савчук Ю.О. до Савчук З.Г. та Бойко (Савчук) Т.О.

про визнання права власності на спадкове майно

А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А


Рішенням Рівненського міського суду від 14 лютого 2014 року, за позовом Савчук Ю.О. до Савчук А.Г. та Бойко (Савчук) Т.О. про визнання права власності на спадкове майно, в задоволенні позову Савчук Ю.О. було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Вважаю зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Мої позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно, а саме – 1/6 частки квартири за адресою м. Рівне, вул. Нова, 33, кв. 3(що становить 1/3 частки спадкодавця у праві спільної власності на ½ квартири) ґрунтувалися на тому, що на день відкриття спадщини право власності на вказану квартиру не перейшло до іншої особи.
Спадщина після смерті мого батька, Савчук О.М., відкрилась 02 грудня 2012 року.
Судом встановлено, що 27 грудня 2004 року між Савчук А.Г., Савчук О.М. та Бойко Т.О. укладено договір довічного утримання(догляду), відповідно до п.1.1 якого відчужувачі передають, а набувач отримує у власність квартиру №3 в буд. №33 по вулиці Новій на умовах цього договору.
Також, судом встановлено, що як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, лише 18 січня 2013 року Бойко Т.О. зареєстрований договір довічного утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11, ч. 1, ч. 2, Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлює ст. 626 ч.1 Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Як регламентує стаття 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Відповідно до ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Однак, судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема.
Відповідно до ст.745 ЦКУ (в редакції станом на 02.12.2012р., тобто, на день смерті Савчук А.Г.) договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
Статтею 748 ЦКУ визначено момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду): набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.
Частиною 4 ст. 334 ЦКУ (в редакції станом на 02.12.2012р.) було визначено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 210 ЦКУ правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 640 ЦКУ договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Виходячи зі змісту статей 210, 334, 640 ЦК України договір довічного утримання (догляду) щодо нерухомого майна, не зареєстрований в уповноваженому державному органі за життя Савчук О.М., не тягне за собою перехід права власності на майно, визначене договором, а відповідно, у набувача не виникає право власності на квартиру, належну померлому.
Судом у цьому випадку не застосовано закон, який підлягав застосуванню і на його підставі не встановлено, що реєстрація права власності на квартиру, проведена 18 січня 2013 року, тобто після дати відкриття спадщин 02.12.2012 р.
Відтак, на підставі договору довічного утримання від 27.12.2004 року, укладеного між Савчук О.М., Савчук А.Г. та Бойко (Савчук) Т.О., у Бойко (Савчук) Т.О. не виникло право власності на частину квартири, належну померлому на момент відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1218 ЦКУ спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Висновок суду про те, що «…договір довічного утримання від 27.12.2004 року є чинним, на час звернення позивача із заявою про прийняття спадщини та на даний час є зареєстрованим в установленому законом порядку» суперечить вищевикладеним вимогам закону, оскільки на момент відкриття спадщини договір зареєстрований не був: Савчук О.М. помер 02 грудня 2012 року, а договір зареєстрований 18 січня 2013 року.
Оскільки на момент відкриття спадщини договір не був зареєстрований, право власності у Бойко (Савчук) Т.О. на квартиру № 3 що знаходиться у будинку №33 по вул. Новій в м. Рівне не виникло, то вказана квартира входить до складу спадкового майна на загальних підставах.

Відтак я вважаю, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не застосовано норми закону, який підлягав застосуванню при вирішенні спору.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 210, 334, 640, 745, 748, 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст.ст. 292, 294-296, 309 ЦПК України, -

П Р О Ш У С У Д :

Рішення Рівненського міського суду від 14 лютого 2014 року в цивільній справі за позовом Савчук Юрія Олексійовича до Савчук Анни Гаврилівни, Бойко Тетяни Олексіївни про визнання права власності на спадкове майно – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Савчук Ю.О. задовольнити повністю.


ДОДАТОК:
1. Копія цієї апеляційної скарги, в 2-х екз., на 6 арк.;
2. Квитанція про сплату судового збору, на 1 арк.

 

24 лютого 2014 року                                                                                                                                                                                             Ю.О. Савчук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.