В САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

захисника обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень,

перед-бачених ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296,

ч. 2 ст. 15 та п.п. 1,7 ч. 2 ст. 115 та п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України

Парубика Василя Васильовича, -
Адвоката Марчука Миколи Івановича,
33022, м. Рівне, вул. Соборна, 2. Кв. 222

у кримінальному провадженні № 1111111111111111,

відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 19.10.2013

Т Е З И
судових дебатів

Шановна колегія суддів!
Шановні учасники судового розгляду!

Мій підзахисний – Парубик Василь Васильович обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, які перерахував прокурор у своїй промові.
Так, спрощуючи пред’явлене Парубику В.В. обвинувачення, він обвинувачується у:
1. вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб, із застосуванням холодної зброї та предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК України);
2. вчиненні замаху на умисне вбивство Антонюка Л.К. та Левчука Л.Д., тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, з хуліганських мотивів (ч. 2 ст. 15 та п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України);
3. вчиненні умисного вбивства Бородка В.І., тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ( п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України);
4. в незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу (ч. 2 ст. 263 КК України).

Допитаний в судовому засіданні 29.09.2014 року Парубик В.В. свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав зовсім і дав показання суду щодо своїх мотивів та дій 18 жовтня 2013 року поблизу кафе «Шинок» біля с. Зеленого.
Так, Парубик В.В. показав, що близько 14 год. Того дня до нього подзвонив Самчук М.М. та запросив посидіти ввечері, відпочити, так як він приїхав з заробіток.
Ввечері Парубик В.В. та Самчук М.М. сіли в машину свідка Відуна В.Л., коли Самчук взяв з дому ніж і біту, яку продемонстрував всім в автомобілі.
Пізніше, Парубик В.В., Самчук М.М., Відун В.Л. та Попик Є.В. поїхали до кафе «Шинок».
Коли вони приїхали та вийшли з машини, то Парубик В.В. побачив біля машин та входу в кафе потерпілого Антонюка Л.К. та свого знайомого Біляка В.В., які голосно розмовляли. На запитання Парубика В.В., в чому справа, Антонюк Л.К раптово виразився нецензурно до нього, повернувся та наніс удар головою в лице Парубика В.В., від чого останній впав на спину; Самчук М.М. пляшкою, яка була в нього в руці, наніс удар по голові Антонюку Л.К., пляшка розбилась.
Піднявшись, Парубик В.В. наніс удар рукою в обличчя Антонюка Л.К., взяв за груди і впав з ним на землю, після чого на нього «налетіли» друзі Антонюка Л.К. та почали наносити удари, від яких Парубик В.В. закривався руками. Тоді підбігли знайомі Парубика В.В., його підняв з землі Відун В.Л. і бійка припинилась.
Парубик В.В. звернувся до Антонюка Л.К. , заявивши, що нечесно багатьом бити одного, на що Антонюк Л.К запропонував битись один на один, свідок Марач Ю.В. дав Антонюку Л.К. біту, а Самчук М.М. дав біту Парубику В.В. і вони вдвох з Антонюком Л.К. відійшли до траси, до «Боровичка».
Парубик В.В. не хотів битись бітами і пропонував Антонюку Л.К. випити мирову, на що той відразу не погоджувався, а потім погодився, вони повикидали біти і повернулись до кафе «Шинок».
Підійшовши до автомобіля, в якому він приїхав, Парубик В.В. сів на переднє ліве сидіння водія і витирав з обличчя кров, а Антонюк Л.К просив бармена - свідка Жилінську А.В. (яка закрила кафе) відкрити заклад з метою випити «мирову»; Жилінська А.В. – не погоджувалась.
Коли Парубик В.В. витирався в автомобілі, Самчук М.М. стояв ззаду авто, то Антонюк Л.К прийшов до них «розбиратись» разом з Бородко В.І., питаючи, хто йому голову розбив. Перед цим Парубик В.В. бачив, як впав Самчук М.М., біля якого стояв Антонюк Л.К
Підійшовши до водійського сидіння автомобіля, Антонюк Л.К почав витягати звідти Парубика В.В., який схопив ніж, що був в салоні авто і вийшов, розмахуючи перед собою ножем. Навпроти Парубика В.В. було кілька чоловік, в двох з них були в руках біти, в тому числі і в Антонюка Л.К.. Антонюк Л.К спитав в Парубика В.В.: «Нащо тобі ніж?», у відповідь Парубик В.В. запитав: «Нащо тобі біта?» і в момент, коли Шевчук Ю.Ы. замахувався на Парубика В.В., той наніс два удари ножем в спину Антонюку Л.К. Ці удари Парубик В.В. наніс, як він ствердив, з метою самозахисту, після чого його палкою ззаду вдарив Марач Ю.В. і Парубик В.В. впав на землю, його почали бити. Ніж випав з руки Парубика В.В.
Прибігли хлопці і бійка перемістилась до магазину, за кафе.
Парубик В.В., вставши, підійшов до магазину, побачив, що одна особа лежить на землі, а одна – з Самчуком М.М. билась, тому Парубик В.В. наніс чоловіку, який бив Самчука М.М. два удари ногами, після чого його відтягнув хазяїн кафе – свідок Хилевич Г. О., який також і Самчука М.М. відтягнув від лежачого.
Парубик В.В., Самчук М.М., Відун В.Л. та Попик Є.Л. відразу поїхали на автомобілі, проте по дорозі Парубик В.В. виявив, що загубив мобільний телефон, для чого вони знову повернулись до кафе «Шинок» і телефон йому віддав Хилевич Г.О.
Коли вони сідали в автомобіль, Самчук М.М. спитав: «Що робити з ножем?», Парубик В.В. в нього ножа і по дорозі викинув у вікно автомобіля.
Парубик В.В. категорично заперечив нанесення ударів померлому Бородку В.І. та потерпілому Левчуку Л.Д.
Стверджує, що коли його витягували з автомобіля, він не хотів нікого вбивати, а ніж взяв для самозахисту. Ніж у нього пізніше випав з руки, коли його вдарив Марач Ю.В. ззаду по спині. Більше ножа він не бачив аж до закінчення бійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений Самчук М.М. підтвердив показання Парубика В.В. в частині тих фактів, що саме ним були принесені в автомобіль біта та ніж (що визнані речовими доказами по справі), коли вони з Парубиком В.В. підійшли до Антонюка Л.К. та Біляку В.В. біля кафе «Шинок», саме Антонюк Л.К перший наніс Парубику В.В. удар в обличчя, я Самчук М.М., захищаючи товариша, наніс Антонюку Л.К. удар пляшкою по голові (від якого та розбилась). Парубик В.В. та Антонюк Л.К ходили до «Боровичка», після чого мали намір випити «мирову» і Самчук М.М. також просив свідка Жилінську А.В. відкрити заклад.
Крім того, Самчук М.М. підтвердив, що коли Парубик В.В. витирався в автомобілі від крові, Антонюком Л.К. було нанесено Самчуку М.М. удар, від якого він впав на асфальт.

Однак, зовсім іншу версію подій, що відбувались біля кафе «Шинок» в ході допиту як потерпілих суду повідомили Антонюк Л.К, Левчук Л.Д., Марач Ю.В. І саме ця версія лягла в основу обвинувачення мого підзахисного.

Так, Антонюк Л.К 10.04.2014 року дав показання суду як потерпілий, а саме, що 18.10.2014 р. він з співпрацівниками зайшли в кафе «Шинок». Антонюк Л.К вийшов на вулицю, відразу отримав удар по голові пляшкою, після чого почалася бійка, - решта його хлопців (Левчук Л.Д., Марач Ю.В., Бородко В.І. та інші) вибігли на вулицю, почувши удар. Через деякий час Антонюк Л.К відчув на спині кров, повернувся – Парубик В.В. тримав в руці ножа, яким і наніс удар.
На запитання прокурора Антонюк Л.К ствердив:
- Парубик В.В. і Самчук М.М. всередині кафе не були;
- після удару пляшкою відчув на голові кров, присів, але свідомість не втрачав;
- бачив в руках Парубика В.В. біту (дерев’яну, покриту гумою палку) та ніж;
- Бійка продовжувалась близько 20 хвилин.
- після бійки – точно не пам’ятаю, приїхала швидка.
- Бородка В.І. не бачив, а бачив Левчука Л.Д., який лежав на землі і на ньому була кров. Як Левчуку Л.Д. наносили удар – не бачив;
- в руках Парубика В.В. спочатку бачив палицю, а потім – ніж;
- ніхто з знайомих Антонюка Л.К. в руках сторонніх предметів не мав;
- сам не наносив жодного удару;
- з Парубиком В.В. не говорив, не відходив нікуди з ним і не спілкувався;
- Парубик В.В. в машину не сідав, але підходив до неї і відкривав двері;
- крові на Парубику не бачив.
- бійка була лише 1 раз , після неї відразу Левчук Л.Д. залишився лежати. Де був Бородко – взагалі не бачив і після бійки його теж не бачив. Бачив як Самчук М.М. наніс удар Бородку В.І. в обличчя.
- Бородко В.І. декілька раз падав від ударів Самчука.
- хто наніс ножовий удар Бородку В.І. – не бачив – про це йому стало відомо зі слів Марача Ю.В. і Левчука Л.Д.
- що саме Парубик В.В. наніс ножовий удар Бородку В.І. - розповів всім зі слів Марача Ю.В. і Левчука Л.Д.
- весь час – з моменту. коли його вдарили по голові і до удару ножем – сидів навпочіпки. З моменту голова-ніж пройшло близько 5 хвилин.
- після нанесення удару ножем піднявся, присів і так і сидів, аж поки не приїхала швидка допомога.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий Левчук Л.Д. повідомив, що сидячи в кафе «Шинок», він почув, як на вулиці розбилась пляшка. Всі вибігли з кафе, побачили Антонюка Л.К. в крові. Відразу, як Левчук Л.Д. вискочив на вулицю, на нього з ножем кинувся Парубик В.В. та відразу наніс йому удар в серце ножем, - через секунду після виходу. Всього йому було нанесено чотири ножових поранення. Бачив ніж лише в Парубика В.В.
Разом з ним до Шевчука М.В. також вийшов і Бородко В.І., але Левчук Л.Д. не бачив, як того били.
Більше нічого не пам’ятає – після нанесення удару ножем – втратив свідомість.

Допитаний як потерпілий Марач Ю.В. суду пояснив, що він, Левчук Л.Д. і Бородко В.І., сидячи в кафе «Шинок», почули, як розбилась пляшка і вибігли на двір, де він побачив, що Антонюк Л.К сидить і голова в нього розбита.
Відразу Марача Ю.В. вдарили в губу або палицею, або кулаком, було 2 удари, - наносив Самчук М.М.
В цей час Бородко В.І. був біля Антонюка Л.К.
Через кілька хвилин Марач Ю.В. побачив Левчука Л.Д., який лежав біля автомобіля, а Бородко В.І. лежав трохи далі.
Марач Ю.В. підняв Левчуку Л.Д. светра, побачив кров. Підійшов до Бородка В.І. та побачив рубашку всю в крові.
Бійки між Парубиком В.В., Антонюком Л.К. та Самчуком М.М. не бачив. Бійки ніякої не було.
З того часу, як він вийшов з кафе, через 2-3 хвилини він вже побачив, як Левчук Л.Д. і Бородко В.І. лежали біля «бусу».

Саме ці показання потерпілих лягли в основу підозри, а надалі – і обвинувачення Парубика В.В.

Однак, слід визначити з цих показань потерпілих наступні моменти, які вони всі стверджували:
1. Жоден з них не наносив жодного удару ні Парубику В.В., на Самчуку М.М.
2. І Антонюку Л.К. і Левчуку Л.Д. удари ножем наносив Парубик В.В. відразу, як тільки вони виходили з приміщення кафе «Шинок».
3. Жоден з них не бачив, як наносились удари і чи була бійка між Парубиком В.В., Самчуком М.М. та Бородком В.І.
4. Конфлікт був лише один раз, відразу по виходу потерпілих з кафе «Шинок».
5. Антонюк Л.К не відходив з Парубиком В.В. до «Боровичка», або цього потерпілі не бачили.
6. Біт (палиць) ні в кого в руках, крім Парубика В.В. ніхто не бачив і ніхто не мав.
7. Відразу після бійки біля виходу з кафе ножові поранення отримали Антонюк Л.К, Левчук Л.Д. та Бородко В.І.
Проте, такі показання потерпілих на думку захисту є неправдивими, неповними і дані з метою уникнути особистої відповідальності, а також – засудити підсудного Парубика В.В. як особу, з якою виник конфлікт, за дії, котрі той не вчиняв. І такі показання потерпілих були спростовані показаннями свідків по справі.
Окремо варто акцентувати на показаннях потерпілого Жилінського І.В.
Він показав суду, що перед відвіданням кафе «Шинок» він разом з Антонюком Л.К. ходив забирати мікроавтобус останнього, оскільки був з ним в приятельських відносинах.
Коли всі вибігли з кафе «Шинок», він також вибіг і побачив, як Антонюк Л.К сидів на землі, а Самчук М.М. – розбив йому, Жилінському І.В., носа, тому він відразу пішов вмиватись. Коли Жилінський І.В. повернувся, то Парубик В.В. разом з Антонюком Л.К. пішли «говорити» до «Боровичка», в руках у Парубика В.В. була біта, а в Антонюка Л.К. – нічого не було;. Вони повернулись і Парубик В.В. сів в машину, на водійське сидіння, до нього підійшов Бородко В.І. і Парубик В.В. наніс йому кілька ударів, але потерпілий уточнив, що він не бачив, як Парубик В.В. наносив удари ножем, а лише бачив, як Парубик В.В. відходив від Бородка В.І. і в руках в нього був ніж. Проте толком він (Жилінський І.В.) не роздивився – стояв біля дверей в кафе. Потім біля дверей лежав ще один чоловік – його Парубик В.В. і Самчук М.М. копали ногами під кінець бійки. Після нанесення Парубиком В.В. ударів Бородку В.І., останній ще деякий час ходив.

Однак, показання потерпілого Жилінського І.В. взагалі не співпадають з показаннями інших потерпілих у справі, а також з показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні (окрім частини, коли йому розбив носа Самчук М.М.).

Так, свідок Біляк В.В. показав суду, що коли до кафе «Шинок» приїхали Парубик В.В., Самчук М.М. та Відун В.Л., а він разом з Антонюком Л.К. стояли на вулиці.
Між Парубиком В.В. і Антонюком Л.К. виникла словесна перепалка, внаслідок чого Антонюк Л.К наніс удар в лице Парубику В.В. і той впав, а Самчук М.М. пляшкою вдарив Антонюка Л.К. по голові.
З кафе відразу всі повибігали і розпочалась бійка.
Коли бійка припинилась, Парубик В.В. пішов в машину витирати кров з носа.
Потерпілі пішли в бус за палками і всі знову позбирались.
Всі дівчата також повиходили з кафе і почались сварки.
Чи Парубик В.В., чи Самчук М.М. також дістали біту з машини.
Антонюк Л.К казав до Парубика В.В.: «Ідем договорюватись». Вони відійшли, стали біля «Боровичка». Повикидали біти, потім повернулись.
Антонюк Л.К просив барменшу відкрити заклад – пити «мирову».
В цей час хтось наніс удар Самчуку М.М. з тих мотивів, ніби він когось побив.
Почалась бійка з палками і бітами. Антонюк Л.К наніс удар Петровцю М.П., котрий впав. Також побили Федорчука А.І., якого вони забрали з бійки та витирали йому кров з голови.
Ножа ні в кого не бачив.
Свідок точно пам’ятає, що в потерпілого Марача Ю.В. в руках під час бійки була палиця.
Варто зазначити: на запитання суду, Марач Ю.В. визнав цей факт.

Аналогічні показанням Біляку В.В. дали суду показання і свідки Петровець М.П. та Ващук А.О., які також підтвердили, що після виникнення шуму на вулиці біля кафе «Шинок», вони всі повибігали надвір і побачили, що бився Антонюк Л.К і Парубик В.В. Коли їх розборонили, то вони, взявши обоє біти в руки, пішли до «Боровичка» розмовляти, потім – повикидали біти і повернулись до кафе.
Антонюк Л.К після того, як на його прохання кафе не відчинили, ходив з Бородко В.І. і питав усіх, хто того побив, при чому наніс удар Самчуку М.М. в обличчя. Свідки бачили, як Парубик В.В. під час бійки втікав від Антонюка Л.К. та інших трьох чоловік.
Ножа в руках Парубика В.В. свідки не бачили.
Разом з тим, свідок Петровець М.П. ствердив, що він бачив, як Самчук М.М. та Парубик В.В. доганяли під кінець бійки одного з потерпілих (імовірно, Бородко В.І.), він впав і вони почали бити його ногами. В цей час в руках у Парубика В.В. чи Самчука М.М. ножа точно не було!

Допитані як свідки Ващук Я.О., Лобач С.П. та Галушко В.І. повідомили суду, що
Коли вони почули, як розбилась пляшка, всі повиходили з «Шиноки» на двір.
Парубик В.В. бився з Антонюком Л.К.
Потім Антонюк Л.К з Парубиком В.В., взявши біти, відійшли до «Боровичка», де говорили, викинули біти, а коли повернулись, Парубик В.В. сів в машину – витирав носа.
Антонюк Л.К стояв приблизно за 1 метр від Ващук Я.О., до нього підійшов Бородко В.І. і сказав: «Їдем додому».
Шевчук почав настоювати, щоб розібратись, хто побив Бородка В.І., підійшов до машини, до Парубика В.В., вдарив кулаком в лице Самчука М.М.
Коли Парубик В.В. вийшов з автомобіля, в руках в нього був ніж. Хтось крикнув «Нащо тобі ніж?»
Антонюк Л.К та Бородко В.І. накинулись на Василя, до них ще підбігло кілька і почали його бити, поступово відходячи вбік. Серед тих, що напали на Парубика В.В., були з палицями.
Один з нападаючих впав, але Парубика В.В. не було видно за ними – його обступило не менше 4-х чоловік. Потім всі переміщались за «Шинок».
Свідок Ващук Я.О. бачила, як Марач Ю.В. діставав з машини велику палку.
Свідок Лобач С.П. чула, коли Парубика В.В. брали в коло біля машини, як хтось кричав: «Нащо тобі ніж?». Коли Парубик В.В. сів в машину і до нього підійшов Антонюк Л.К, сперся на авто і казав: «Вийди, поговорим», Парубик В.В. вийшов і його відразу оточили. Ті 4-ро, які його оточили то підходили до Парубика В.В., то він відходив назад, а вони знову підходили.
На запитання до потерпілого під час допиту свідка Ващук Я.О., Антонюк Л.К повідомив, що перед тим, як Парубика В.В. оточили, він просто стояв, а Антонюк Л.К його з авто не витягував.

Свідки Дейнека В.С., Валько С.М., Федорчук А.І. також підтвердили суду, що після того, як побилась пляшка на вулиці, вони всі повиходили з кафе «Шинок» і побачили бійку між Парубиком В.В. та Антонюком Л.К. була бійка, вони обоє були в крові. Потім Антонюк Л.К та Парубик В.В. відходили поговорити до «Боровичка», в руках у них обох були біти (палиця). Коли повернулись, Парубик В.В. сів в автомобіль, в якому приїхав та почав витирати кров, а Антонюк Л.К почав з'ясовувати, хто побив його друга – Бородка В.І.

Свідок Валько С.М. бачив, як Парубика В.В. троє оточили біля автомобіля та били, а він – виривався та втікав від них.
Ніхто з цих свідків ножа ні в кого не бачили.

Допитана як свідок бармен кафе «Шинок» Жилінська А.В. показала, що після шуму на вулиці (розбилась пляшка) вона вийшла з кафе і побачила, що в Антонюка Л.К. голова в крові. Поруч стояв Парубик В.В., Самчук М.М. стояв за машиною.
Всі вийшли з кафе і свідок закрила кафе через 3 хвилини.
Жилінська А.В. бачила, що всі «волинські» билися з Парубиком В.В. і Самчуком М.М., в руках обох сторін були біти.
Потім всі порозходились, а Парубик В.В. сів в машину, до нього підходив потерпілий Антонюк Л.К, тоді Парубик вийшов з машини і почалась знову бійка.
Скільки осіб підійшло до Парубика В.В. до авто свідок точно не пам’ятає, але кілька.
За твердженням свідка, Бородко В.І. ще нормально ходив, а коли приїхала швидка, то він вже був без свідомості. До цього його били ногами по животу хлопці.
Перед бійкою біля автомобіля Шевчук В.І. і Бородко В.І. з’ясовували, хто Бородку В.І. розбив голову, потім пішли до машини, де сидів Парубик В.В.
Ще спочатку бійки свідок Жилінська А.В. казала потерпілим, щоб вони їхали, але вони її не послухались.
Під кінець бійки свідок бачила Бородка В.І., він лежав біля кафе, і ще його били ногами, коли приїхав господар Гриша.
Ножа ні в кого не бачила.
Парубик В.В. був з боку Бородко В.І., але там ще були хлопці – він там був не сам.

Допитані як свідки Попик Є.В та Відун В.Л. підтвердили, що після прибуття до кафе «Шинок», між Антонюком Л.К. та Парубиком В.В. виникла бійка, після якої Парубик В.В. витирав в машині кров з носа; Парубик В.В. та Антонюк Л.К ходили розмовляти, обидва з бітами, до «Боровичка», потім повернулись.
Коли Парубик В.В. витирався в машині, він взяв ножа. Відразу після цього знову розпочалась бійка.
Разом з тим, враховуючи, що Попик Є.В. та Відун В.Л. є родичами, обидва були на місці пригод і Відун В.Л. приймав безпосередню участь у конфлікті, захист вважає за необхідне визнати їхні показання в частині тверджень, що Парубик В.В. після від'їзду з місця пригоди, говорив, що нібито «підрізав» двох осіб, як показання з чужих слів, а тому є недопустимим доказом в кримінальному провадженні, в порядку ст. 97 КПК України.

Таким чином, свідки, які були безпосередніми очевидцями подій, що відбувались 18.10.2013 року після 20 год. 30 хв. біля кафе «Шинок», підтвердили наступні обставини подій:
1. Ініціатором конфлікту був саме потерпілий Антонюк Л.К, який перший безпричинно наніс удар головою в обличчя Парубику В.В., тим самим спровокувавши бійку.
2. Після початку бійки більшість потерпілих наносили удари Парубику В.В. та Самчуку М.М., а свідки їх розбороняли і конфлікт припинився.
3. Під час першої сутички і до її припинення ніхто ножових поранень нікому не наносив, що спростовує версію потерпілих про раптовий та безпричинний напад Парубика В.В. відразу по виходу ними з кафе.
4. Саме Антонюк Л.К взяв біту (палицю) і вони разом з Парубиком В.В. (якому дав біту Самчук М.М.) відійшли розмовляти до дороги, до «Боровичка».
5. Після розмови Парубик В.В. примирився з Антонюком Л.К. і вони мали намір випити алкоголь за примирення, в зв’язку з чим Антонюк Л.К просив відкрити кафе.
6. Саме Антонюк Л.К розпочав з’ясовувати, хто побив Бородка В.І., наніс удар в лице Самчуку М.М., тим самим знову відновлюючи конфлікт з Парубиком В.В.
7. Антонюк Л.К мав можливість уникнути конфлікту – про це його просили як свідок Жилінська А.В., так і сам покійний Бородко В.І., проте він не звертав на такі прохання уваги, бажаючи бійки.
8. Коли Антонюк Л.К з Бородко В.І. та іншими учасниками конфлікту підійшов до Парубика В.В., останній вийшов з автомобіля з ножем, розмахував ним, а нападники – відскакували, що свідчить про самозахист Парубика В.В. від групи осіб.
9. Жоден свідок не бачив, щоб Парубик В.В. наніс удар ножем Бородку В.І. або Левчуку Л.Д.
10. Жоден свідок не бачив ножа в руках Парубика В.В. після конфлікту біля автомобіля, аж поки він не поїхав з місця пригоди та не викинув ніж у вікно.
11. Свідки бачили, як Парубик В.В. наносив удари ногами Бородку В.І., котрий лежав біля кафе «Шинок», проте в руках у Парубика В.В. ножа не було.
12. В потерпілих (як мінімум в Антонюка Л.К. та в Марача Ю.В.) були в руках під час бійок палиці, схожі на біти, і вони активно наносили ними удари, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень.

З показань, даних суду свідком Сидорчуком В.О., він постійно знаходився в автобусі і не бачив самої бійки, проте пам’ятає, як до автобуса його товариші спочатку привели Бородка В.І. з розбитою головою, а самі повернулись до бійки, потім через кілька хвилин – привели (а не принесли!) Левчука Л.Д. з ножовим пораненням в живіт, а лише через хвилин 10 – знову привели Бородка В.І. та поклали на землю – він був непритомний.
Таким чином, саме Бородко В.І. і був тією особою, яку під самий кінець конфлікту били Парубик В.В. і Самчук.М.М.
За поясненнями свідка Хилевича Г.О., коли він під’їхав до кафе «Шинок», то він побачив, що один чоловік (Бородко В.І.) побіг в сторону кафе, а за ним бігло 5-6 чоловік і між ними зав’язалась бійка. Свідок підійшов до них і відтягнув від лежачого Парубика В.В. та Самчука М.М., сказавши, що вони заспокоїлись. Свідок категорично ствердив, щ в руках Парубика В.В. та Самчука М.М. ніяких предметів не було. Саме ця особа, яку били, потім померла (Бородко В.І.).

Отже, показаннями свідків спростовуються обставини заподіяння тілесних ушкоджень Антонюку Л.К. та Левчуку Л.Д., викладені самими потерпілими під час їхнього допиту, що свідчить про введення потерпілими суду в оману як відносно часу, механізму та обставин отримання таких ушкоджень, так і стосовно мотивів їх заподіяння.
Крім того, вищевказаними доказами встановлено, що тілесні ушкодження Бородку В.І. були заподіяні останньому, коли його било близько 5 чоловік, серед яких були і Парубик та Самчук М.М., проте в руках у Парубика В.В. на той час ножа не було, а тому він не міг спричинити йому проникаюче ножове поранення, від чого останній помер.

Щодо пред’явленої підозри Парубику В.В.

І. Виходячи з обвинувачення Парубика за ч. 4 ст. 296 КК України, захист вважає, що дослідженими в судовому засіданні докази спростовують пред’явлену підозру по цьому епізоду, виходячи з такого.
1. Так, Парубику В.В. ставиться в обвинувачення, що він, «перебуваючи в автомобілі "Volkswagen Passat" (державний знак ВК 11111 ВА), куди також сів Самчук М.М., який взяв з собою дерев’яну біту та ніж, що являється різновидом короткоклинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, ніяким чином не завадив останньому взяттю з собою вказаних предметів, чим спричинив сприяння таким діям та спільне заздалегідь заготовлення біти та ножа для подальшого нанесення ними тілесних ушкоджень». Таке твердження обвинувачення взагалі не грунтується на будь-яких доказах та здоровому глузді, оскільки Самчук М.М. приніс вказані предмети в салон автомобіля за власною волею та ініціативою, зовсім не пояснюючи своїх намірів і жодним доказом не встановлено, що ці предмети планувались для застосування саме біля кафе «Шинок» і саме Парубиком В.В. А ««сприяння» шляхом пасивного спостереження» не може бути кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 296 КК України як «застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень» і не свідчить про мету та мотиви дій Парубика В.В.
2. Допитані в судовому засіданні потерпілі Антонюк Л.К та Марач Ю.В. взагалі не повідомляли, що Парубик В.В. наніс кому-небудь з них удари бітою, хоча в пред’явленій підозрі такий факт зазначається. Так само, як доказами по справі спростовано підозру в нанесенні Парубиком В.В. удару пляшкою по голові Антонюка Л.К. – такий удар наніс Самчук М.М., захищаючи Парубика В.В.
3. Також Парубик В.В. обвинувачується в тому, що він, «створюючи реальну загрозу для життя та здоров’я громадян, демонструючи натовпові ніж, та розмахуючи ним в сторону декількох осіб, серед числа яких був Антонюк Л.К, наніс останньому два удари ножем в лівий бік та ліву частину спини…, умисно, наніс тим же ножем не менше 4 ударів по тілу Левчука Леоніда Дмитровича».
Захист вважає, що при вищеописаних обставинах мотивом дій Парубика В.В. по розмахуванню ножем перед групою осіб, які самі мали намір нанести йому тілесні ушкодження, та нанесення тілесних ушкоджень Антонюку Л.К., були не явна неповага до суспільства, а елементарне самозбереження, самозахист.
Стосовно ж заподіяння тілесних ушкоджень Антонюку Л.К., Левчуку Л.Д., то обвинувачення, пред’явлене Парубику В.В., розбігається з показаннями самих потерпілих і ними не підтверджується. Також таке обвинувачення не підтверджене показаннями свідків подій чи іншими об’єктивними доказами і є надуманим.
4. Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що саме Антонюк Л.К був ініціатором бійок, перший наносив удари Парубику В.В., Самчуку М.М., свідкам, та провокував всіх на конфлікт, тим самим грубо порушуючи громадський порядок. Однак, Антонюку Л.К. жодної підозри у вчиненні кримінального правопорушення не оголошувалось.

ІІ. В пред’явленій Парубику В.В. підозрі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 та п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство двох осіб, з хуліганських мотивів – Антонюка Л.К. та Левчукана Л.Д), зазначено, що він, 18 жовтня 2013 року приблизно о 22 год. 20 хв., знаходячись біля кафе "Шинок", маючи на меті протиправне заподіяння смерті двох осіб, з хуліганських мотивів, без істотної на те причини, хаотично розмахуючи ножем в сторону декількох осіб та наносячи ним удари, умисно, наніс не менше двох ударів по тілу Шевчука Юрія Івановича та не менше 4 ударів по тілу Левчука Л.Д.. Внаслідок умисних злочинних дій Парубика В.В. двоє осіб отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Після чого, Парубик В.В., вважаючи, що виконав всі ціленаправлені умисні дії на доведення своєї злочинної мети, направленої на умисне вбивство двох осіб, з хуліганських мотивів, поїхав з місця події, але настання злочинних наслідків у вигляді смерті двох осіб, не настали з причин, що не залежали від його волі.»
Тим самим, сторона обвинувачення фактично визнала, що Парубик В.В. перед нанесенням тілесних ушкоджень Антонюку Л.К. хаотично розмахував ножем в сторону кількох осіб.
Однак, обвинувачення невірно оцінює мотив Парубика В.В. як хуліганський.
В даній ситуації Парубик В.В. діяв в межах самозахисту, що, зокрема, передбачено ст. 36 КК України, яка визначає: «Кожна людина має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осі чи органів влади. Не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».
Оскільки саме Антонюком Л.К. було ініційовано нанесення тілесних ушкоджень Парубику В.В. та продовження подальшого конфлікту з ним, дії Парубика В.В. повинні бути визнані необхідною обороною.
Щодо нанесення тілесних ушкоджень Левчуку Л.Д., то окрім показань останнього, що такі тілесні ушкодження були нанесені Парубиком В.В., жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували це, немає. А з огляду на неправдивість свідчень Левчука Л.Д. щодо часу, обставин та механізму заподіяння йому тілесних ушкоджень, що не підтверджуються іншими свідками та матеріалами справи, вина Парубика В.В. по заподіянню тілесних ушкоджень саме Левчуку Л.Д. нічим не підтверджена і базується на припущеннях.

ІІІ. Парубик В.В. категорично заперечує факт нанесення ним ножового поранення Бородку В.І., від якого останній помер.
Ніхто ні зі сторони потерпілих, ні свідки, ні самі підсудні, не бачили, ким саме було заподіяно ножове поранення Бородку В.І.
Тому, в частині обвинувачення за п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України щодо вбивства Бородка В.І., Парубик В.В. підлягає виправданню за відсутності в його діях складу даного злочину.
Окрім того, враховуючи, що після нанесення Бородку В.І. ножового поранення він міг пересуватись лише на незначну відстань і нетривалий час (як зазначено у висновку судово-медичної експертизи № 311 від 01.12.2013 р.), враховуючи показання свідків Сидорчука В.О. та Хилевича Г.О., нанесення такого удару саме Парубиком В.В. – виключається, оскільки на момент нанесення Бородку В.І. ударів під кінець бійки в Парубика В.В. в руках ножа не було.

ІV. Щодо обвинувачення Парубика В.В. в незаконному носінні холодної зброї (ножа), тобто, в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 263 КК України, то варто зазначити, що ніж було принесено в автомобіль, належний Відуну В.Л. з ініціативи Самчука М.М. і ним же; жодного відношення до переміщення ножа до кафе «Шинок» Парубик В.В. не мав, так само, як і не мав умислу до його незаконного носіння, оскільки цей ніж так і залишався постійно в автомобілі.
Парубик В.В. взяв з автомобіля ніж з однією метою – захиститись від нападу кількох осіб (Антонюк Л.К, Левчук Л.Д., Марач Ю.В., Бородко В.І.), тобто, в межах необхідної оборони.
Про відсутність умислу на носіння холодної зброї свідчить і та обставина, що Парубик В.В. викинув ніж після вищеозначених подій.
Сам факт застосування ножа для самозахисту не може бути розцінений як протиправне носіння холодної зброї, тобто, кримінальне правопорушення.


За таких обставин, керуючись ст. 62, 63 Конституції України, прошу СУД:

1. Парубика Василя Васильовича у звинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 та п.п. 1,7 ч. 2 ст. 115 та п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, - виправдати.
2. Цивільні позови до Парубика В.В. – залишити без розгляду.


З повагою,


Адвокат М.І. Марчук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.