В РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

представника потерпілої Мермах Рити Володимирівни –
адвоката Марчука Миколи Миколайовича,
33022, м. Рівне, вул. Соборна, 22,
тел. 0501111111,

в кримінальному провадженні, внесеному до

Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 120111111111111 від 05 березня 2013 року,

за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

С К А Р Г А
на постанову слідчого про закриття кримінального провадження
(в порядку ст.ст. 303, 304 КПК України)

30 вересня 2013 року заступником начальника ВР ДТП СУ УМВС України в Рівненській області майором міліції Процюком Р.Р. було прийняте рішення та винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013190010001442 від 05 березня 2013 року, по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.03.2013 року по вул. С. Бандери в м. Рівне, внаслідок якої померла Мермах О.П., в зв’язку з відсутністю в діях водія Ховраха М.П. об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні моя довірителька – Мермах Рита Володимирівна визнана потерпілою, а вищевказана постанова слідчого Процюка Р.Р. була вручена мені, як представнику потерпілої, 24.10.2013 року, під підпис.
Сторона потерпілої вважає винесену постанову передчасною та прийнятою без дослідження всіх обставин справи, а тому вона підлягає оскарженню в порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України та скасуванню.
Зокрема, виходячи з наступного.
Згідно висновку автотехнічної експертизи № 200 від 07.06.2013 року, проведеної експертом автотехнічних досліджень відділу інженерно-технічних та економічних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області Середою А.В., при заданих слідством комплексі вихідних даних в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля Ховрах М.П. з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода Мермах О.П. шляхом застосування екстреного гальмування при своєчасному прийнятті мір до реагування.
Сторона потерпілої вважає, що такий висновок експерта наданий на підставі невірних вихідних даних, наданих слідчим в постанові про призначення експертизи, зокрема, які стосуються моменту виникнення небезпеки для водія, місця розташування транспортного засобу на момент наїзду на загиблу Мермах О.П., дій водія Ховраха М.П. під час виникнення небезпеки.
Так, п. 1.10 Правил дорожнього руху України визначає:
- небезпека для руху – зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об’єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитись.
Відповідно до показань свідка Ховраха М.П., він виявив небезпеку для руху заздалегідь до зупинки Мермах Є.Ф. посеред дороги, а тому, відповідно до Правил Дорожнього руху України, він зобов’язаний був зменшити швидкість та зупинитись в цьому випадку, що дало б змогу уникнути ДТП. Проте, навіть після відновлення руху пішоходом, водій Ховрах М.П. не застосовував екстреного (чи іншого) гальмування, про що свідчать як його показання свідком, так і відсутність будь-яких слідів гальмування на місці пригоди.
Тобто, небезпека для руху у водія Ховраха М.П. в даній дорожній обстановці виникла в момент виявлення ним на проїзній частині потерпілої Мермах О.П., а не в момент відновлення нею свого руху після зупинки. В зв’язку з цим, вихідні дані для експерта в частині виникнення небезпеки для водія надані слідчим невірно, а в діях Ховраха М.П. наявні порушення Правил дорожнього руху України:
– п. 1.5. – Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
– п. 12.3 – У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Допитаний як свідок (експерт) Середа А.В. показав, що згідно з методичними рекомендаціями в даній дорожній обстановці небезпека для руху виникає з моменту відновлення руху пішохода, який заданий у постанові слідчого, однак визначення вихідних даних для слідчого не входить в повноваження експерта, який проводить судову експертизу і такий висновок є наперед упередженим щодо вирішення питань, поставлених перед ним.
За таких обставин, сторона потерпілої ставить під обґрунтований сумнів висновок автотехнічної експертизи № 200 від 07.06.2013 року і вважає, що в даному кримінальному провадженні слід призначити повторну судову автотехнічну експертизу, попередньо провівши повторний слідчий експеримент за участі представника потерпілої та визначивши момент виникнення небезпеки для водія – момент виявлення водієм Ховрахом М.П. потерпілої Мермах О.П. на проїжджій частині.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 56, 58, 303, 304 КПК України, –

П Р О Ш У С У Д:

Скасувати рішення слідчого, викладене в постанові заступника начальника відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Рівненській області Процюка Р.Р. від 30.09.2013 року, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201111111111111 від 05 березня 2013 року.


ДОДАТОК: 1. Ордер адвоката, на 1 арк.;
2. Копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, на 1 арк.;
3. Копія постанови про закриття провадження, на 8-ми арк.


З повагою,

 

04 листопада 2013 року                                                                                                                                                                                                 М.М. Марчук

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.