В АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

представника підозрюваного Бобрука Сергія Федоровича–
адвоката Лащука Сергія Івановича,
33000, м. Рівне, вул. Соборна,1

на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Коробова Т.І. від 27.02.2014 року

в справі № 111/111/14-к про застосування до Бобрука Сергія Федоровича

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням старшого слідчого

СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області Гнатюка В.В.

за погодженням з прокурором прокуратури Рівненського району Рівненської області Ващуком Л.Т., –


А П Е Л Я Ц І Й Н А    С К А Р Г А

25 лютого 2014 року Бобрук Сергій Федорович був затриманий в порядку ст. 209 КПК України по підозрі у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 КК України. Досудове слідство по справі проводиться старшим слідчим СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області Гнатюком В.В.
Враховуючи, що гр-н Бобрук С.Ф. з 25 лютого 2014 року з 15 години 00 хвилин став підкорятися вимогам працівників міліції, що були пов’язані з розслідуваннями кримінального правопорушення та змушений був залишатися з уповноваженою службовою особою, то затримання його слід рахувати з 25 лютого 2014 року з 15 години 00 хвилин.
Того ж дня, 25 лютого 2014 року у гр-на Бобрука С.Ф. по даному факту було відібрано пояснення о/у СКР Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області Тимофєєвим І.І.
27 лютого 2014 року за вищевказаним фактом розпочато кримінальне провадження за №12014180180000201, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Лише 27 лютого 2014 року, Гнатюком В.В. було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України гр-ну Бобруку С.Ф., та роз’яснено його права, визначені ст. 42 КПК України, як підозрюваного.
27 лютого 2014 року Гнатюк В.В. за погодженням з прокурором прокуратури Рівненського району Рівненської області Ващуком Л.Т. звернувся до Рівненського міського суду з клопотанням про застосування щодо гр-на Бобрука С.Ф. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк два місяці, посилаючись на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України.
Однак, при цьому права гр-на Бобрука С.Ф. було порушено з огляду на наступне.
Затримання гр-на Бобрука С.Ф. відбулось 25 лютого 2014 року з 15 години 00 хвилин.
Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Відповідно до положень ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Відтак, повідомлення про підозру Бобруку С.Ф. було вручено з порушенням встановленого строку для його вручення, встановленого ч.2 ст. 278 КПК України, крім того, не застосовано наслідків такого неповідомлення у вигляді його негайного звільнення, передбаченого ч. 3 ст. 278 КПК України.
Крім того, було порушено право на захист гр-на Бобрука С.Ф. 25 лютого 2014 року при його затриманні в порядку ст. 52 КПК України, що вказує на обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного, тобто з 25 лютого 2014 року.
Після його затримання він змушений був надавати пояснення о/у СКР Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області Тимофєєву І.І. без захисника, при цьому йому не було роз’яснено його право мати захисника.
Суд не врахував порушення права гр-на Бобрука С.Ф. знати свої права та користуватись послугами захисника при затриманні, а також бути повідомленим про підозру на протязі 24 годин після моменту затримання
Згідно з п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини, 1950 року (ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції):
«Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом.»
Статтею 29 Конституції України передбачено:
«Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.»
Враховуючи, що Рівненським міським судом Рівненської області не враховано порушення процедури повідомлення про підозру Бобрука С.Ф., а також не було дотримано його прав на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалу суду було внесене з порушенням вимог ст. 42, 52, ч. 2, 3 ст. 278 КПК України, керуючись ст. ст. 209, 309, 392, 393, 395, 400, п.2 ч.3 ст. 407 КПК України, –

П Р О Ш У С У Д :

1. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2014 року про застосування до Бобрука Сергія Федоровича запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 20 квітня 2014 року, - скасувати.
2. Застосувати до гр-на Бобрука С.Ф. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.


ДОДАТОК: Копія цієї апеляції, на 2-х арк.;
Копія постанови про допуск захисника, на 1 арк.


04 березня 2014 року                                                                                                                                                                                                                 С.І Лащук

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.