В АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Представника відповідача: адвоката Луцюка Миколи Івановича,
м. Рівне, вул. Черняка, 2

Позивач: Івашик Галина Миколаївна,
35700, м. Здолбунів, вул. Петрова, 22/22

Відповідачі: Івашик Віталій В’ячеславович,,
35700, м. Здолбунів, вул. Петрова, 2/22

Житлово-будівельний кооператив «Віра»,
35700, м. Здолбунів, вул. Петрова, 28

Третейський суд при Рівненській торгово- промисловій палаті,
33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 19/18

на рішення Здолбунівського районного суду від 12 квітня 2011 року в цивільній справі про скасування рішення третейського суду

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

12 квітня 2011 року Здолбунівським районним судом (під головуванням судді Кушніра О.Г.) було постановлене та проголошене рішення в цивільній справі за позовом Івашик Г.М. до Івашика В.В., Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті та ЖБК «Віра» про скасування рішення третейського суду від 16.01.2008 р., в якій я приймав участь як представник відповідача Івашика В.В. Цим рішенням суду позовні вимоги Івашик Г.М. були задоволені повністю, а рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16 січня 2008 року в справі № 1/01-2008 за позовом Івашика В.В. до ЖБК «Віра» про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. Петрова в м. Здолбунів Рівненській області, - скасоване.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Здолбунівського районного суду, сторона відповідача Івашика В.В. вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, зокрема, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто, лише наявність порушеного суб'єктивного права надає особі право на звернення до суду.

Згідно позовних вимог позивач Івашик Г.М. вважає, що має право користування спірною квартирою.

Відповідно до статті З ЦПК України, статті 47 Конституції України, статті 9 ЖК України, статті 311 ЦК України право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

У відповідності до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу ( в тому числі на витребування майна в особи, яка утримує його без достатніх правових підстав.)

Згідно статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту порушеного права.

Так як підставою для задоволення чи відмови у задоволенні позову є встановлення факту порушення прав (відсутності такого факту) і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав, то зацікавлена особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Таким чином, дії власника щодо переходу прав власності на майно жодною мірою не може порушувати прав користувача майна, окрім тих, що безпосередньо впливають на правомочності такого володільця щодо володіння і користування майном.

Тому, навіть якщо й припустити факт наявності у Позивача порушеного суб'єктивного права - права користування спірною квартирою, то Позивач відносно оскарження рішення третейського суду, звернувся за захистом порушеного права зазначивши таку форму захисту, що не відповідає змісту такого права та правомочностей користувача майна.

Оспорюваним позивачем в суді першої інстанції рішенням третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16 січня 2008 року в справі № 1/01-2008 за позовом Івашика В.В. до ЖБК «Віра» про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. Петрова в м. Здолбунів Рівненській області, жодним чином не були порушені її права чи законні інтереси, що свідчить про безпідставність позовних вимог Івашик Г.М.

З огляду на викладене та відсутність підстав для оспорення права власності на квартиру в позивачки Івашик Г.М., суд першої інстанції невірно зробив висновок в рішенні від 12.04.2011 р. про те, що третейський суд при Рівненській торгово-промисловій палаті при розгляді справи № 1/01-2008 вирішив питання про права та обов’язки Івашик Г.М. на спірну квартиру (яка участі у справі не брала).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановленої законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про третейські суди" компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Оскаржуване позивачем Івашик Г.М. рішення розглядалося Третейським судом при Рівненській торгово-промисловій палаті у м. Рівне.

Таким чином, у відповідності до Закону України "Про третейські суди" компетентним судом, який має право розглядати питання про скасування оскаржуваного рішення третейського суду є місцевий суд міста Рівне; а не місцевий суд Здолбунівського району.

Прийняття до провадження та розгляд даної цивільної справи на нашу думку було здійснено з порушенням прав підсудності справ судам, а покликання суду на положення статті 114 ЦПК України є помилковим, оскільки саме Законом України "Про третейські суди" визначається підсудність справ про оспорення рішень третейських судів місцевим судам і позивач Івашик Г.М. в жодному разі не зверталась в даному провадженні до суду з позовом щодо права власності на нерухоме майно.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Разом з тим, діючим законодавством України не передбачено відкриття провадження у цивільній справі в порядку позовного провадження за заявою сторони про скасування рішення третейського суду.

Так як при постановленні заочного рішення, судом не було враховано зазначені обставини, то, вважаю, що рішення Здолбунівського районного суду від 12.04.2011 р. має бути скасоване як таке, що прийняте з порушенням правил підсудності спору Здолбунівському районному суду.

Рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті про визнання права власності на квартиру, яке оспорюється позивачем Івашик Г. М., було прийняте третейським судом 16.01.2008 року.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» в редакції, яка діяла на час прийняття рішення та до 05.03.2009 року, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України «Про третейські суди». Цією ж статтею (частина 2) було встановлено, що рішення третейського суду може бути оскаржене лише стороною в справі і лише у випадках, передбачених цим же Законом.

Оскільки Івашик Г.М. не була стороною в третейській справі, рішення третейського суду не могло набрати для неї обов’язкової законної сили, так як не стосувалось її прав та інтересів, вона і не мала права на оскарження цього рішення суду. Крім того, Івашик Г.М. ні в позовній заяві, ні в ході судових засідань, не пояснила, з яких саме підстав, визначених ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», вона оскаржує рішення третейського суду від 16.01.2008 р., і яким саме чином це рішення може вплинути на її права та обов’язки.

Посилання суду першої інстанції в рішенні від 12.04.2011 року на ч. 4 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», зокрема, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано особами, які не брали участь у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізнались, або повинні були дізнатись про прийняття рішення третейського суду, як на підставу правомірності оспорення Івашик Г.М. рішення третейського суду (оскільки вона не була стороною в третейському суді), сторона відповідача вважає неприпустимою, оскільки таке право на оскарження рішень третейських судів було визначене Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 р., який набрав чинності 31.03.2009 року, тобто, через більш як рік після прийняття рішення третейським судом та 4-х місяців після подачі позову до суду позивачем Івашик Г. М.

Судом першої інстанції не зазначені в рішенні від 12.04.2011 р. і відсутні по справі підстави, з яких рішення третейського суду (в розумінні ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди») призвели до скасування рішення третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті від 16 січня 2008 року в справі № 1/01-2008 за позовом Івашика В.В. до ЖБК «Віра» про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. Петрова в м. Здолбунів Рівненській області.

При постановленні рішення від 12.04.2011 року Здолбунівським районним судом було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. 60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’ язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з того, що оспорюване рішення третейського суду було прийняте 16.01.2008 року, а позовна заява Івашик Г.М. була подана до Здолбунівського районного суду 17.11.2008 року, стороною позивача було заявлене клопотання про застосування строків позовної давності, визначених ст. 51 Закону України «Про третейські суди» (три місяці), так як згідно зі ст. 267 ЦК України пропуск строків позовної давності є підставою для відмови в позові.

В рішенні від 12.04.2011 року судом першої інстанції обов’язок доказування пропущення строків позовної давності позивачем було перекладено на сторону відповідача, а саме, зазначено, що відповідач не представив суду доказів пропуску позивачем строків позовної давності. Такий висновок суду є невірним, оскільки пропуск строків позовної давності доводиться датою прийняття рішення третейським судом (16.01.2008 р.) та відміткою канцелярії Здолбунівського районного суду про дату подачі позовної заяви Івашик Г.М. (17.11.2008 р.). Ці документи були досліджені в судовому засіданні і є належними та допустимими доказами.

Жодного клопотання про поновлення строків позовної давності стороною позивача Івашик Г.М. в ході розгляду справи не подавалось. Пояснення ж позивача Івашик Г.М. про те, що вона дізналась про рішення третейського суду лише в листопаді 2008 року не можуть бути доказом в порядку цивільного судочинства в силу ст. 62 ЦПК України, оскільки Івашик Г.М, не допитувалась судом як свідок, а тому висновок суду про непропущення строків позовної давності позивачем - не грунтується на матеріалах справи, що призвело до неправильно вирішення спору по суті.

Клопотання представника відповідача Івашика В.В., заявлені в ході судового засідання про витребування з КП «Здолбунівське БТІ» матеріалів інвентарної справи на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. Петрова в м. Здолбунів Рівненській області з метою встановлення дійсного власника цього об’єкту нерухомості на даний час та витребування матеріалів скарг Івашик Г.М. з прокуратури Здолбунівського району, поданих нею в 2008 році, в тому числі і щодо прийнятого 16.01.2008 року третейським судом рішення, не були задоволені судом першої інстанції, хоча дані, які містяться в цих матеріалах могли суттєво вплинути на прийняття рішення по суті спору, зокрема, щодо встановлення дійсної дати повідомлення Івашик Г.М. про прийняття рішення третейським судом та правової належності квартири третім особам (добросовісним набувачам), оскільки рішенням по справі можуть бути суттєво порушені їхні права та інтереси. Витребування зазначених доказів не могло бути здійснене самостійно стороною відповідача в зв’язку з їх конфіденційністю та відсутністю на даний час будь-яких прав на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. Петрова в м. Здолбунів Рівненській області.

Таким чином, в зв’ язку з неповним з’ ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, розглядом і вирішенням справи неповноважним судом, на підставі ст. 51 Закону України «Про третейські суди», керуючись ст.ст. 291, 292, 294-296, 309 ЦПК України, -

П Р О Ш У    С У Д :

  1. Скасувати рішення Здолбунівського районного суду від 12 квітня 2011 року в цивільній справі за позовом Івашик Галини Миколаївни до Івашика Віталія В’ячеславовича, Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті та житлово-будівельного кооперативу «Віра» про скасування рішення третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті від 16.01.2008 р. про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. Петрова в м. Здолбунів Рівненській області.
  2. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в позові Івашик Галини Миколаївни до Івашика Віталія В’ ячеславовича, Третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті та житлово-будівельного кооперативу «Віра» про скасування рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16.01.2008 р. про визнання права власності на квартиру, - відмовити.

ДОДАТОК:

1. Копії цієї апеляційної скарги, в 4-х екз., на 16 арк.;
2. Квитанція про сплату судового збору, на 1 арк.;
3. Квитанція про сплату витрат на ІТЗ судового процесу, на 1 арк.

 

 

З повагою,                                                                                                    М.І Луцюк

22 квітня 2011 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.