В РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

Позивач: Веремчук Микола Степанович
c. Рибачівка, Зарічного р-ну,
Тернопільської обл.

Відповідача: Кирильчук Галина Антонівна
м. Рівне, вул. Біла, 15

Справа № 111/1111/14-ц


ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ


В провадженні Рівненського міського суду знаходиться цивільна справа № 111/1111/14-ц за позовом Веремчука Микола Степановича до мене, Кирильчук Галини Антонівни, про визнання недійсним заповіту Паліюка Ігоря Ігоровича від 21.02.2013 р.
Я, Кирильчук Галина Антонівна, заперечую проти позову в повному обсязі, а заявлені позовні вимоги Веремчука М.С. вважаю безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.
Позивач обґрунтовує свій позов лише власними твердженнями про те, що після смерті матері у Паліюка І.І. (Паліюк Г.І. померла 16 березня 2012) була депресія, а пізніше при спілкуванні з ним по телефону його розмова, на думку Позивача, була сплутаною та мало зрозумілою, при цьому Паліюк І.І. не орієнтувався в найпростіших запитаннях та не міг надати відповіді. Крім того, Позивач вказує на явно виражену неадекватну поведінку Паліюка І.І., яку, нібито підтверджували по телефону знайомі.
З вказаними твердженнями Позивача не погоджуюсь, та вважаю їх такими, що не відповідають дійсності.
На час смерті матері Паліюка І.І. моя дочка перебувала у шлюбі з ним, а тому і вона, і я постійно з ним спілкувались (особисто).
Дійсно, впродовж нетривалого часу Паліюк І.І. перебував у депресивному стані внаслідок раптової втрати близької людини, що є цілком природним та нормальним за таких обставин, жодним чином зі станом його здоров’я це пов’язано не було.
Водночас, в цей період Паліюк І.І. чітко усвідомлював значення своїх дій та свідомо керував ними. З моменту смерті матері Паліюк І.І. не вчиняв жодних дій, які б дали підстави вважати його дії неадекватними.
Так, після смерті матері Паліюк І.І. особисто займався організацією її поховання, йому особисто було видано свідоцтво про її поховання, після отримання якого Паліюк І.І. самостійно, в повній мірі усвідомлюючи свої дії, здійснив оформленням спадщини. Про це свідчить і той факт, що ним особисто були оформлені всі необхідні документи для отримання спадкового майна – ½ частини квартири № 1 по вул. Волинській, 1, на підставі яких 24 жовтня 2012 року у Другій Рівненській державній нотаріальній конторі йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке вже 14 листопада 2012 року було належним чином зареєстроване у Рівненському МБТІ, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Зважаючи на той факт, що Паліюк І.І. був інвалідом 2 групи, мав проблеми зі здоров’ям та проживав один, я та моя донька, навіть після їхнього розлучення, продовжували підтримувати з ним доброзичливі стосунки. Ми надавали йому кошти на лікування, морально підтримували, допомагали по господарству.
Увесь цей час ми безпосередньо, а не лише за допомогою телефонного зв’язку, спілкувалися з Паліюком І.І. і можемо підтвердити його адекватність та усвідомлення ним своїх вчинків та дій.
Крім оформлення спадщини після смерті матері, Паліюк І.І. впродовж всього часу самостійно займався благоустроєм власної квартири, укладав інші правочини, які свідчать про ясність його розуму та адекватне сприйняття дійсності, а саме:
- 04.05.2012 - уклав договір №1111 про надання телекомунікаційних послуг;
- 15.07.2012 – надав згоду на обробку персональних даних;
- 15.11.2012 – уклав договір №2222 про надання послуг з газопостачання;
- 15.11.2012– уклав договір №333 на надання послуг з централізованого опалення та підігріву води;
- 15.11.2012 – уклав договір №444 про користування електроенергією;
- 12.12.2012– уклав абонентський договір №5555 про надання послуг телефонного зв’язку;
- 18.02.2013 – уклав договір №666 про відкриття рахунку в банку.
21 лютого 2013 року Паліюком І.І. було складено на мою користь заповіт, яким він заповідав мені належну йому на праві власності квартиру № 1, що знаходиться в м. Рівне, вул. Гайова, 1.
Вважаю, що Паліюк І.І. склав такий заповіт, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та бажаючи настання правових наслідків (результатів) цих дій в подальшому. Таке його рішення було ним прийняте з урахуванням тривалих родинних відносин в яких ми перебували, а також матеріальної та моральної підтримки з мого боку.
Твердження Позивача про неприязні стосунки між мною та Паліюком І.І. не відповідають дійсності та є вигаданими Позивачем з метою безпідставного скасування заповіту та отримання квартири.
Водночас, не можу заперечити той факт, що інвалідність померлого, а також переживання внаслідок раптової смерті матері, іноді змінювали настрій Паліюка І.І., проте зміни настрою були не тривалими і жодним чином не впливали на здатність Паліюка І.І. усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Ці обставини можу підтвердити я, моя донька, а також інші люди з якими особисто спілкувався Паліюк І.І. у своєму звичному, повсякденному житті – сусіди, роботодавець, нотаріуси тощо.
Слід зазначити, що з моменту смерті матері (16 березня 2012) до моменту складання заповіту (21 лютого 2013) пройшов майже рік, і за цей період Паліюк І.І. зміг повністю впоратись з переживаннями, що виникли у нього внаслідок раптової смерті матері. Тому не має жодних підстав вважати, що емоційний стан в якому перебував Паліюк І.І. після смерті матері, якимось чином впливав на усвідомлення ним своїх дій в період складання заповіту.
Відповідно до частини 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до частини 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Вищевказані мною доводи повністю спростовують підстави для задоволення позову про визнання недійсним заповіту Паліюк І.І., оскільки у період його складання заповідач повністю усвідомлював значення своїх дій та міг повноцінно керувати ними, а його волевиявлення було вільним і відповідало його волі. 

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 225, 1257 ЦК України на підставі статей 3, 128 ЦПК України, – 


П Р О Ш У С У Д:

У задоволенні позовних вимог Веремчука Микола Степановича про визнання недійсним заповіту Паліюка Ігоря Ігоровича від 21.02.2013 року – відмовити повністю за безпідставністю.


ДОДАТОК: Копія даного заперечення для позивача, в 1 екз., на 2 арк.

 

22 травня 2014 року                                                                                                                                                                                                                 Кирильчук Г.А.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.