ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
М. МИКОЛАЄВА
54001, м. Миколаїв, вул. Радісна, 3


Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИК»,
54030, м. Миколаїв, вул. Фабрична, 3

Відповідача: Гордєєва Олександра Вікторовича,
який проживає за адресою:
Рівненська область, Рівненський район,
с. Маща, вул. Шевченка, 1
тел. +380671111111

в цивільній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину

справа №111/111111/13-ц

З А П Е Р Е Ч Е Н Н Я
проти позову

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИК» до Гордєєва Олександра Вікторовича про стягнення матеріальної шкоди на суму 1 000 000грн., завданої внаслідок злочину.
Вказана справа ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року була направлена на новий розгляд в зв’язку з скасуванням ухвали суду першої інстанції від 20 березня 2014 року про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
Вважаю за необхідне надати суду письмові заперечення проти позовних вимог у зв’язку із їх незаконністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного.
Підставою пред’явлення цивільного позову Позивач вважає шкоду, завдану злочином, а саме – шкоду, завдану як наслідок вчинення мною службової недбалості, кваліфікованої за ч.2 ст. 367 КК України, посилаючись на постанову Рівненського міського суду від 10 вересня 2013 року, якою мене, Гордєєва О.В., було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 367 КК України на підставі п. г статті 1, статті 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року.
В ході судового розгляду вказаної кримінальної справи Позивач був визнаний цивільним позивачем і вже заявляв цивільний позов до мене про відшкодування заподіяної злочином шкоди у розмірі 1 000 000 грн., проте, відповідно до вироку Рівненського міського суду від 23 квітня 2012 року, ухвали колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 03.07.2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року, в цивільному позові ТОВ «Зерновик» до мене було відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року встановлено, що доводи касаційної скарги представника цивільного позивача ТОВ СП «Зерновик» про незаконність відмови в задоволенні позовних вимог є аналогічними доводам апеляції, які були належним чином перевірені апеляційним судом та є безпідставними.
Відтак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року було встановлено, що цивільний позов задоволенню не підлягає.
Як на правову підставу цивільного позову ТОВ СП «Зерновик» посилалось на вимоги ст.ст. 1166 та 1177 ЦК України, якими передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, засади захисту права власності та загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, які виникають з недоговірних зобов’язань.
При цьому Позивачем не враховано вимог спеціальної норми (по відношенню до ст. 1166 ЦК України), а саме – ч.1 ст.1172 ЦК України, якою встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди. Заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989р., у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. З цієї підстави постановою Рівненського міського суду від 10.09.2013р. цивільний позов Позивача до мене було залишено без розгляду.
На момент вчинення злочину я, Гордєєв О.В., виконував свої службові обов’язки як директор і перебував з ПАТ «Замкове» в трудових відносинах, тому я вважаю, що шкода, завдана цим злочином повинна відшкодовуватись моїм роботодавцем – ПАТ «Замкове», а ТОВ СП «Зерновик» звернулось з позовом в цивільній справі до неналежного відповідача.
Позивачем вже подавався позов в порядку господарського судочинства про стягнення збитків до ПАТ «Замкове».
Постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2012 року судом було прийнято рішення про задоволення касаційної скарги та стягнення з ПАТ «Замкове» на користь Позивача 1 000 000 грн. за шкоду, завдану моїми діями.
16.08.2013 року відділом ДВС Острозького районного управління юстиції Рівненської області наказ про стягнення вищевказаної суми було повернено на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з зазначенням можливості повторного пред'явлення для виконання в строк до 16.08.2014 року.
Позивач посилався на те, що права та інтереси ТОВ СП «ЗЕРНОВИК» в реальності не захищені і не поновлені за рішенням Рівненського апеляційного господарського суду щодо стягнення з ПАТ «Замкове» на користь Позивача збитків, завданих втратою зерна ячменю, оскільки Державна виконавча служба Острозького районного управління юстиції повернула виконавчий документ без виконання, а примусове виконання рішення господарського суду унеможливлено тим, що 28.01.2014 року постановою господарського суду Рівненської області по справі №1/11 припинено процедуру санації ПАТ «Замкове» та останнє визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, завершено господарську діяльність та вважати таким, що настав 28.01.2014 року строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язань щодо сплати податків і зборів.
Неможливість стягнення цієї суми з ПАТ «Замкове» в ході виконавчого провадження не дає підстав для стягнення її з мене, крім того, це суперечить положенням ст. 1172 ЦК України.
Чинне законодавство не передбачає можливості подвійного захисту одного і того ж порушеного права, тому зважаючи на те, що право ТОВ СП «ЗЕРНОВИК» вже було захищено в судовому порядку, вважаю незаконними його вимоги про стягнення тієї ж суми з мене на його користь повторно.
Таку ж позицію було висловлено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 04 квітня 2013 року (яка наразі чинна і ніким не скасована), зокрема, що доводи касаційної скарги представника цивільного позивача ТОВ СП «Зерновик» про незаконність відмови в задоволенні позовних вимог є аналогічними доводам апеляції, які були належним чином перевірені апеляційним судом та є безпідставними; судами, в ході розгляду цивільного позову в кримінальній справі відносно мене, було встановлено, що рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року з тих же підстав задоволено позов цивільного позивача по даній справі ТОВ «Зерновик» до ПАТ «Замкове» та стягнуто з Відповідача в рахунок відшкодування заподіяної ТОВ СП «Зерновик» шкоди 1 000 000 грн. через втрату зерна ячменю, яке набрало законної сили. Подвійне стягнення однієї і тієї ж суми збитків не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 2 ч.1 ч. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
На користь ТОВ СП «ЗЕРНОВИК» вже було встановлено обставини і прийнято відповідне рішення щодо стягнення з ПАТ «Замкове» збитків в порядку господарського судочинства.
Такі ж висновки були зроблені в ухвалі Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2014 року і провадження по справі було, на мою думку, правомірно закрите.
При скасуванні зазначеної ухвали про закриття провадження, на мою думку, апеляційним судом не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема ч.1 ст. 1172 ЦК України, що порушує норми матеріального права, а також суперечить нормам процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 61 ЦПК, п. 2 ч.1 ч. 205 ЦПК України, з приводу чого мною було подано касаційну скаргу на ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року.
Враховуючи положення ч.1 ст. 1172 ЦК України, якою встановлено обов’язок юридичної особи відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків та те, що рішення господарського суду щодо стягнення збитків з ПАТ «Замкове» працівником якого я був, набрало законної сили, я вважаю, що вимоги Позивача є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому в задоволенні цивільного позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 1166, 1172 ЦК України, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році», керуючись ст. ст. 61, 128, 205 ЦПК України,-

П Р О Ш У :

В позовних вимогах ТОВ СП «ЗЕРНОВИК» до Гордєєва О.В. про відшкодування матеріальної шкоди на суму 1 000 000 грн., завданої внаслідок злочину – відмовити повністю, провадження в справі - закрити.

Додаток: 1. Копія заперечення для Позивача.


02 червня 2014 року                                                                                                                                                                                            О.В. Гордєєв

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.