В ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
 З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

 

Відповідача: Петрова Віталія Вячеславовича,
35700, м. Здолбунів, вул. О. Теліги, 6/22

Позивач: Іванюк Г алина Миколаївна,
35700, м. Здолбунів, вул. Петрука, 55/26

Відповідачі: Петров Віталій В’ячеславович,
35700, м. Здолбунів, вул. О. Теліги, 6/22

Житлово-будівельний кооператив «ЖБК»,
35700, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 28

Третейський суд при Рівненській торгово- промисловій палаті,
33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 19/18

на рішення Здолбунівського районного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року в цивільній справі про скасування рішення третейського суду

 

К А С А Ц І Й Н А      С К А Р Г А

12       квітня 2011 року Здолбунівським районним судом Рівненської області було постановлене та проголошене рішення в цивільній справі за позовом Іванюк Г.М. до Петрова В.В., Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті та ЖБК «ЖБК» про скасування рішення третейського суду від 16.01.2008 р., в якій я приймав участь як представник відповідача Петрова В.В. Цим рішенням суду позовні вимоги Іванюк Г.М. були задоволені повністю, а рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16 січня 2008 року в справі № 1/01-2008 за позовом Петрова В.В. до ЖБК «ЖБК» про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. О. Теліги в м. Здолбунів Рівненській області, - скасоване.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року апеляційна скарга представника Петрова Віталія В’ячеславовича - адвоката Луцюка Миколи Івановича, - відхилена, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12.04.2011 р. залишене без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, сторона відповідача Петрова В.В. вважає їх прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішеннь судів першої та другої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, зокрема, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто, лише наявність порушеного суб'єктивного права надає особі право на звернення до суду.

Згідно позовних вимог позивач Іванюк Г.М. вважає, що має право користування спірною квартирою.

Відповідно до статті З ЦПК України, статті 47 Конституції України, статті 9 ЖК України, статті 311 ЦК України право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

У відповідності до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу ( в тому числі на витребування майна в особи, яка утримує його без достатніх правових підстав.)

Згідно статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту порушеного права.

Так як підставою для задоволення чи відмови у задоволенні позову є встановлення факту порушення прав (відсутності такого факту) і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав, то зацікавлена особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Таким чином, дії власника щодо переходу прав власності на майно жодною мірою не може порушувати прав користувача майна, окрім тих, що безпосередньо впливають на правомочності такого володільця щодо володіння і користування майном.

Тому, навіть якщо й припустити факт наявності у Позивача порушеного суб'єктивного права - права користування спірною квартирою, то Позивач відносно оскарження рішення третейського суду, звернувся за захистом порушеного права зазначивши таку форму захисту, що не відповідає змісту такого права та правомочностей користувача майна.

Оспорюваним позивачем в суді першої інстанції рішенням третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16 січня 2008 року в справі № 1/01-2008 за позовом Петрова В.В. до ЖБК «ЖБК» про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. О. Теліги в м. Здолбунів Рівненській області, жодним чином не були порушені її права чи законні інтереси, що свідчить про безпідставність позовних вимог Іванюк Г.М.

З огляду на викладене та відсутність підстав для оспорення права власності на квартиру в позивачки Іванюк Г.М., суд першої інстанції невірно зробив висновок в рішенні від 12.04.2011 р. про те, що третейський суд при Рівненській торгово-промисловій палаті при розгляді справи № 1/01-2008 вирішив питання про права та обов’язки Іванюк Г.М. на спірну квартиру (яка участі у справі не брала).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановленої законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про третейські суди" компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Оскаржуване позивачем Іванюк Г.М. рішення розглядалося Третейським судом при Рівненській торгово-промисловій палаті у м. Рівне.

Таким чином, у відповідності до Закону України "Про третейські суди" компетентним судом, який має право розглядати питання про скасування оскаржуваного рішення третейського суду є місцевий суд міста Рівне; а не місцевий суд Здолбунівського району.

Прийняття до провадження та розгляд даної цивільної справи на нашу думку було здійснено з порушенням прав підсудності справ судам, а покликання суду на положення статті 114 ЦПК України є помилковим, оскільки саме Законом України "Про третейські суди" визначається підсудність справ про оспорення рішень третейських судів місцевим судам і позивач Іванюк Г. М. в жодному разі не зверталась в даному провадженні до суду з позовом щодо права власності на нерухоме майно.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Разом з тим, діючим законодавством України не передбачено відкриття провадження у цивільній справі в порядку позовного провадження за заявою сторони про скасування рішення третейського суду.

Так як при постановленні заочного рішення, судом не було враховано зазначені обставини, то, вважаю, що рішення Здолбунівського районного суду від 12.04.2011 р. має бути скасоване як таке, що прийняте з порушенням правил підсудності спору Здолбунівському районному суду.

  1. Рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті про визнання права власності на квартиру, яке оспорюється позивачем Іванюк Г.М., було прийняте третейським судом 16.01.2008 року.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» в редакції, яка діяла на час прийняття рішення та до 05.03.2009 року, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України «Про третейські суди». Цією ж статтею (частина 2) було встановлено, що рішення третейського суду може бути оскаржене лише стороною в справі і лише у випадках, передбачених цим же Законом.

Оскільки Іванюк Г.М. не була стороною в третейській справі, рішення третейського суду не могло набрати для неї обов’язкової законної сили, так як не стосувалось її прав та інтересів, вона і не мала права на оскарження цього рішення суду. Крім того, Іванюк Г.М. ні в позовній заяві, ні в ході судових засідань, не пояснила, з яких саме підстав, визначених ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», вона оскаржує рішення третейського суду від 16.01.2008 р., і яким саме чином це рішення може вплинути на її права та обов’язки.

Посилання суду першої інстанції в рішенні від 12.04.2011 року на ч. 4 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», зокрема, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано особами, які не брали участь у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізнались, або повинні були дізнатись про прийняття рішення третейського суду, як на підставу правомірності оспорення Іванюк Г.М. рішення третейського суду (оскільки вона не була стороною в третейському суді), сторона відповідача вважає неприпустимою, оскільки таке право на оскарження рішень третейських судів було визначене Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 р., який набрав чинності 31.03.2009 року, тобто, через більш як рік після прийняття рішення третейським судом та 4-х місяців після подачі позову до суду позивачем Іванюк Г. М.

Судом першої інстанції не зазначені в рішенні від 12.04.2011 р. і відсутні по справі підстави, з яких рішення третейського суду (в розумінні ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди») призвели до скасування рішення третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті від 16 січня 2008 року в справі № 1/01-2008 за позовом Петрова В. В. до ЖБК «ЖБК» про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. О. Теліги в м. Здолбунів Рівненській області.

При постановленні рішення від 12.04.2011 року Здолбунівським районним судом було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. 60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’ язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з того, що оспорюване рішення третейського суду було прийняте 16.01.2008 року, а позовна заява Іванюк Г.М. була подана до Здолбунівського районного суду 17.11.2008 року, стороною позивача було заявлене клопотання про застосування строків позовної давності, визначених ст. 51 Закону України «Про третейські суди» (три місяці), так як згідно зі ст. 267 ЦК України пропуск строків позовної давності є підставою для відмови в позові.

В рішенні від 12.04.2011 року судом першої інстанції обов’язок доказування пропущення строків позовної давності позивачем було перекладено на сторону відповідача, а саме, зазначено, що відповідач не представив суду доказів пропуску позивачем строків позовної давності. Такий висновок суду є невірним, оскільки пропуск строків позовної давності доводиться датою прийняття рішення третейським судом (16.01.2008 р.) та відміткою
канцелярії Здолбунівського районного суду про дату подачі позовної заяви Іванюк Г.М. (17.11.2008 р.). Ці документи були досліджені в судовому засіданні і є належними та допустимими доказами.

Жодного клопотання про поновлення строків позовної давності стороною позивача Іванюк Г.М. в ході розгляду справи не подавалось. Пояснення ж позивача Іванюк Г.М. про те, що вона дізналась про рішення третейського суду лише в листопаді 2008 року не можуть бути доказом в порядку цивільного судочинства в силу ст. 62 ЦПК України, оскільки Іванюк Г.М, не допитувалась судом як свідок, а тому висновок суду про непропущення строків позовної давності позивачем - не грунтується на матеріалах справи, що призвело до неправильно вирішення спору по суті.

Клопотання представника відповідача Петрова В.В., заявлені в ході судового засідання про витребування з КП «Здолбунівське БТІ» матеріалів інвентарної справи на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. О. Теліги в м. Здолбунів Рівненській області з метою встановлення дійсного власника цього об’ єкту нерухомості на даний час та витребування матеріалів скарг Іванюк Г.М. з прокуратури Здолбунівського району, поданих нею в 2008 році, в тому числі і щодо прийнятого 16.01.2008 року третейським судом рішення, не були задоволені судом першої інстанції, хоча дані, які містяться в цих матеріалах могли суттєво вплинути на прийняття рішення по суті спору, зокрема, щодо встановлення дійсної дати повідомлення Іванюк Г.М. про прийняття рішення третейським судом та правової належності квартири третім особам (добросовісним набувачам), оскільки рішенням по справі можуть бути суттєво порушені їхні права та інтереси. Витребування зазначених доказів не могло бути здійснене самостійно стороною відповідача в зв’язку з їх конфіденційністю та відсутністю на даний час будь-яких прав на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. О. Теліги в м. Здолбунів Рівненській області.

Таким чином, в зв’ язку з неповним з’ ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, розглядом і вирішенням справи неповноважним судом, на підставі ст. 51 Закону України «Про третейські суди», керуючись ст.ст. 323-327, 341 ЦПК України, -

П Р О Ш У      С У Д :

  1. Скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року в цивільній справі за позовом Іванюк Галини Миколаївни до Петрова Віталія В’ ячеславовича, Третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті та житлово-будівельного кооперативу «ЖБК» про скасування рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16.01.2008 р. про визнання права власності на квартиру № 22 в будинку № 6 по вул. О. Теліги в м. Здолбунів Рівненській області.
  2. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в позові Іванюк Галини Миколаївни до Петрова Віталія В’ ячеславовича, Третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті та житлово-будівельного кооперативу «ЖБК» про скасування рішення третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 16.01.2008 р. про визнання права власності на квартиру, - відмовити.

ДОДАТОК:

  1. Копія цієї скарги, в 3-х екз., на 12-ти арк.;
  2. Копія рішення Здолбунівського районного суду від 12.04.2011 р., на 1 арк.;
  3. Копія ухвали колегії суддів від 13 вересня 2011 року, на 1 арк.

 

03 жовтня 2011 р.                                                                            В. В. Петров

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.