Судді
Здолбунівського районного суду Рівненської області
Мішурі В.С.

Іванова Олександра Олександровича,
проживаючого: м. Рівне, вул. Соборна, 00

Справа № 0-0000/00

Письмові пояснення

26  червня 2011 року інспектором д-на Здолбунівського ВДАІ старшим лейтенантом міліції Олійником О.С. складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВК1 № 123790, в якому записано, що Іванов О.О. 26.06.2011 року о 00 год. 10 хв. в м. Здолбунові по вул. Шевченка керуючи автомобілем не переконався в безпечності маневру під час зміна напрямку вперед допустив зіткнення з автомобілем Шевроле, д.н.з. ВК0000АС, в результаті автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1., 2.3б ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Цієї ж ночі, інспектором ДПС ВДАІ Здолбунівського р-ну складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 000000, в якому записано, що Іванов О.О. о 00 год. 10 хв. м. Здолбунів, вул. Пушкіна водій керував транспортним засобом, допустив зіткнення з автомобілем Шевроле Авео, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10а ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Вину в інкримінованих мені правопорушеннях не визнаю повністю, виходячи з такого.

Стосовно протоколу за ст. 124 КУпАП.

У своїх письмових поясненнях від 26.06.2011 року я вказував про те, що приблизно о 00.10 год. під час руху я вирішив заїхати на АЗС “000”, скинув швидкість, під’їжджаючи до повороту увімкнув показник лівого повороту, після чого поглянув у дзеркало заднього виду і побачив позаду себе світло фар автомобілів, що рухались позаду мене. Після гальмування я увімкнув першу передачу і почав здійснювати поворот, побачив автомобіль, який прямує в середню частину лівої сторони мого автомобіля, відчув удар.

Зіткнення з моїм автомобілем здійснив водій автомобіля Шевроле Авео Петров Юрій Вікторович.

У своїх письмових поясненнях Петров Ю.В. вказував про те, що рухаючись з м. Рівне в м. Здолбунів по вул. Шевченка, приблизно о 00.10 год. біля повороту на заправку “000”під час руху він побачив, що автомобіль Део сріблястого кольору зупинився, а також і другий автомобіль Ауді- 80 темного кольору зупинився. Помітивши, що дані автомобілі стали, він прийняв рішення об’їхати їх і прямувати в своєму напрямку далі. Під’їжджаючи до них рухався зі швидкістю від 50 км/год. до 60 км/год. Він не бачив, щоб у них світилися повороти або аварійна зупинка. Під час об’їзду даних автомобілів зненацька перший автомобіль Део Ланос повернув різко в бік заправки 0,         після чого трапилось зіткнення його автомобіля з автомобілем Део Ланос.

Відповідно абз. 2 п. 10.4 ПДР водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

Я надав дорогу зустрічним транспортним засобам зупинившись перед поворотом ліворуч, позаду мене зупинилися транспортні засоби, які рухалися за мною. Та обставина, що керований мною автомобіль зупинився і за ним перебував автомобіль Ауді-80 темного кольору підтверджує і Петров Ю.В. у своїх письмових поясненнях.

Із схеми дорожньо-транспортної пригоди убачається, що подія мала місце на пішохідному переході, позначеного на схемі цифрою 2.

Відповідно підпункту “в” пункту 14.6. ПДР обгін заборонено ближче ніж за50 мперед пішохідним переходом у населеному пункті.

Згідно п. 12.2. ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди (п. 12.3. ПДР).

Отже, у згаданій дорожній ситуації водій Петров Ю.В. на мою думку повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п. 1.5.; п. 1.10 (в частині визначення понять “безпечна дистанція”, “безпечна швидкість”, “дорожня обстановка”); п. 12.2., 12.3. та інформаційно- вказівного знаку 5.35.1 “Пішохідний перехід”, у відповідності до яких водій Романов повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вважаю, що у даній дорожній ситуації саме петров Ю.В. порушив правила дорожнього руху, що стало наслідком пошкодження транспортних засобів.

До цього ж, згідно постанови судді Здолбунівського районного суду Рівненської області Справедливого О.Г. від 11 липня 2011 року у справі № 0-000/00 Романова Ю.В. визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ст.ст. 124 та 122-4 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу. Постанова набрала законної сили.

Стосовно протоколу за ст. 122-4 КУпАП.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 червня 2011 року, я не залишав, про це свідчать надані мною письмові пояснення, складені відносно мене протоколи, складена працівниками ДАІ схема дорожньо-транспортної пригоди, складені за моєї участі протоколи огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та огляду і перевірки технічного стану транспорту, фотографування місця ДТП.

До цього ж, у протоколі про адміністративне правопорушення записано, що я порушив вимоги п. 2.10а правил дорожнього руху.

Поряд з цим, у підпункті «а» п. 2.10 ПДР записано, що у разі причетності до дорожньо- транспортної пригоди водій зобов’язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Таким чином інкриміноване мені працівниками ДАІ порушення правил дорожнього руху ними ж самими і спростовується, складанням відповідних документів за моєї участі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП одним із джерел доказів є протокол про адміністративне правопорушення, у якому в силу ч. 1 ст. 256 КУпАП окрім іншого обов’язково зазначається місце вчинення адміністративного правопорушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення, як на місце вчинення адмінправопорушення вказано вул. Пушкіна, що не узгоджується з приписами ч. 1 ст. 256 КУпАП, а тому на мою думку не може бути доказом, оскільки не має відношення до ДТП, яка мала місце на вул. Шевченка у м. Здолбунові 26 червня 2011 року о 00.10 год.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов’язковому порядку має бути з’ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, -

прошу суд:

Провадження у справах закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Додаток: копія постанови від 11.07.2011 року № 0-000/00;

Черепович О. О.

09.08.2011 року.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.