В АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Скаржник: Марчук Олег Васильович
33000, м. Рівне, вул. Зелена, 1, кв. 1
тел. (067) 111-11-11


Сторона по справі: Відділ Державної виконавчої служби

Рівненського міського управління юстиції
33000, м. Рівне, вул. Замкова, 22А
тел. 22-11-50


Справа № 1111/111/12


А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
на ухвалу Рівненського міського суду від 05 лютого 2012 року


Ухвалою Рівненського міського суду від 05 лютого 2012 Рівненський міський суд задовольнив подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Гаврилюк Н.П. щодо мене, Марчука Олега Васильовича, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Про прийняття зазначеної ухвали мені стало відомо від мого представника Коваль І.В., після ознайомлення нею з матеріалами справи 16.03.2015 року.
Про розгляд судом 05.02.2012 року подання державного виконавця про тимчасове обмеження мого виїзду за кордон я не знав і повідомлений не був, копію ухвали не отримував, тому вважаю причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною.
Враховуючи цей факт, на підставі ч. 2 ст. 294, ч. 3 ст. 297 ЦПК України, прошу поновити строк на апеляційне оскарження ухвали - з 16.03.2015 року.
Щодо самої ухвали від 05.02.2012 року, вважаю її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права і такою, що не відповідає нормам діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
В ухвалі суду зазначено, що Державний виконавець обґрунтовує подання щодо обмеження виїзду за кордон тим, що на виконанні Рівненського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження по виконанню наказу від 10 квітня 2010 року Господарського суду РО про стягнення заборгованості з ТОВ фірми «ВЕСНА» в сумі 100000,00 грн. і те, що станом на 12.01.2012 року боржником сума боргу не сплачена, рішення не виконано. З цих підстав щодо мене як керівника здійснено подання про обмеження виїзду за кордон.
Ухвала суду мотивується наступним:
«Отже, наявність у особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у виїзді за межі України».
«За таких обставин слід тимчасово обмежити Марчуку О.В. у праві виїзду за межі України до виконання ним свої зобов’язань за рішенням суду від 11 травня 2010 року».
Такі висновки суду не ґрунтуюся на нормах закону та не відповідає дійсності:
Сама по собі «наявність невиконаних зобов’язань» ТОВ «Весна» не є підставою для звернення державного виконавця з таким поданням і застосування обмеження виїзду за кордон – відповідно до п. 18. ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» право державного виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України передбачене лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадянами України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Вважаю, що особа, яка має невиконані зобов'язання(як юридична, так і фізична), не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Крім того, про наявність виконавчого провадження №11111111 відкритого щодо ТОВ «Весна» я також не знав, наявну в матеріалах справи постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 року не отримував, про її направлення чи отримання у поданні взагалі не вказується.
Докази надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження чи отримання боржником постанови згідно ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Варто зазначити, що умисне ухилення боржника від виконання обов’язків має місце лише тоді, коли у нього є всі реальні можливості його виконати (наявність майна, грошових коштів, та ін.), але він ухиляється від цього.
Ст. 60 ЦПКУ передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Обмеження виїзду за кордон порушує мої конституційні права і свободи, які гарантуються також низкою міжнародних угод, що поширюють свою дію й на Україну - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, частинами 2-3 статті 12 Пакту встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у пакті. Частинами 2-3 статті 2 Протоколу No.4 до Конвенції встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У іншій ситуації заборона на виїзд є упередженою й неправомірною. Забезпечення майнових прав не може здійснюватись шляхом обмеження основоположних свобод.
Згідно п. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Враховуючи, що заявником в поданні не доведено ні факту повідомлення боржника про існування виконавчого провадження, ні факту ухилення від виконання зобов’язання ТОВ «Весна», ухвала суду про задоволення подання прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню.
На підставі вище викладеного, керуючись На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну», п. 24-1 ст. 293, ст.297 ЦПК України, -


ПРОШУ СУД:

1. Поновити строки апеляційного оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду апеляційним судом.
2. Скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 05.02.2012 р. по справі 1111/1119/12 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України Марчука Олега Васильовича, 01 січня 1965 року народження, мешканця м. Рівне. вул. Зелена, 1/1 у праві виїзду за межі України

ДОДАТКИ:
1. Копія цієї апеляційної скарги, на 3 арк.;
3. Квитанція про сплату судового збору – на 1 арк.

 


20 березня 2015 р.                                                                                                                                                                                                              Марчук О.В.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.