В рівненський міський СУД

 

Судді   Сидоруку  Є.І.

 

Позивач: Петрович Юлія Олександрівна,
яка проживає за адресою:

33000, м. Рівне, вул. Черняка, 22, кв. 22,

тел./моб. 222222222222222

 

Відповідач: Іванов Олександр Геннадійович,

який зареєстрований за адресою:

33000, м. Рівне, вул. Черняка, 22, кв. 22;

проживає за адресою:

33000, м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 2, кв. 22,

тел./моб. 222222222222222

 

 

З У С Т Р І Ч Н А    П О З О В Н А     З А Я В А

про визнання таким, що в тратив право на користування житлом

 

В провадженні Рівненського міського суду (суддя Сидорук Є.І.) знаходиться цивільна справа за позовом Іванова О.Г. до мене, Петрович Ю.О., про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, судовий розгляд якої по суті на даний час не розпочато.

29 листопада 2011 року померла моя мама – Петрович Зінаїда Федотівна, з якою я єдина постійно проживала в квартирі № 22 по вулиці Черняка в місті Рівне.

В мене є єдиноутробний брат – відповідач по цій справі Іванов Олександр Геннадійович, який хоч і прописаний в тій же квартирі, проте ніколи в ній постійно не проживав, так як жив окремо з сім’єю, а протягом останніх трьох років взагалі усунувся навіть від надання будь-якої допомоги нашій сім’ї.

Відразу на другий день після похорон Петрович З.Ф., Іванов О.Г. повідомив мені, що претендує на квартиру, яка належала померлій на праві приватної власності, і він бажає в неї вселитись, на що я категорично заперечила, оскільки вважаю, що оскільки він не вселявся в квартиру при житті моєї мами, то і не має права на проживання в цій квартирі.

23.02.2012 року Іванов О.Г. звернувся з позовною заявою до мене про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, в якій ставить вимогу про зобов’язання мене передати йому ключі від спірної квартири.

В своїй заяві Іванов О.Г. посилається на ст. 156 ЖК України, як на підставу набуття ним права на користування житловим приміщенням. З вказаною правовою позицією Іванова О.Г. я категорично не погоджуюсь,оскільки відповідно до ст. 156 ЖК України, право на користування жилим приміщенням у квартирі, що належить особі на праві приватної власності мають лише ті члени сім’ї власника, які проживають разом з ним в цій квартирі. Так як протягом більш як трьох років Іванов О.Г. взагалі не проживав в квартирі, яка належала покійній Петрович З.Ф., а лише після її смерті виявив бажання вселитись у квартиру, що він і підтвердив своєю позовною заявою, я вважаю, що він не має права на користування спірним жилим приміщенням в розумінні ст. 156 ЖК України. Сам факт реєстрації Іванова О.Г. в квартирі, яка належала Петрович З.Ф., без вселення Іванова О.Г., не може бути підставою для визнання його таким, що проживає у квартирі власника житлової квартири.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік.

Ще за життя Петрович З.Ф., остання подарувала Іванову О.Г. квартиру за адресою: м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 3, кв. 33, яку він пізніше продав, і за життя мами вона часто говорила, що відповідач отримав одну квартиру, а квартира, в якій вона живе, залишиться мені, так як я одна її доглядаю.

Факт непроживання Іванова О.Г. в квартирі № 22 будинку № 22 по вул. Черняка в м. Рівне стверджується його ж поясненнями, даними в ході судового розгляду цивільної справи за позовом Петрович Ю.О. до Іванова О.Г. про усунення від права спадкування за законом, яка розглядалась Рівненським міським судом, але рішення суду від 18.04.2012 р. на даний час не набрало законної сили, поданою суду позовною заявою від 23.02.1012 р., в якій він вказує, що лише зареєстрований в спірній квартирі, але навіть не має від неї ключів, може бути підтверджений показаннями свідків, яких ми просимо суд викликати в судове засідання для допиту:

  1. Ганікова Людмила Миколаївна (м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 2, кв. 22);
  2. ПетровичОлександр Миколайович (м. Рівне, вул. Петрова, 2/2);
  3. Ліберман Людмила Володимирівна (м. Рівне, вул. Соборна, 2, кв. 22);
  4. Іванюк Світлана Володимирівна (с. Біла Криниця, вул. Коцюбинського, 22, Рівненського району Рівненської області);
  5. Петровець Олена Анатоліївна (м. Рівне, вул. Черняка, 22, кв. 33).

 

Так як я постійно проживаю в квартирі № 22 будинку № 22 по вул. Черняка в м. Рівне і позовні вимоги Іванова О.Г. прямо стосуються моїх прав та інтересів, я вважаю, що його позовні вимоги підлягають відхиленню судом як безпідставні з одночасним прийняттям рішення про позбавлення Іванова О.Г. права на користування цим житлом.

 

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 118-120, 123-124 ЦПК України, –

 

П Р О Ш У   С У Д :

 

1. Прийняти цей зустрічний позов до спільного розгляду з позовом Іванова Олександра Геннадійовича до Петрович Юлії Олександрівни про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.

2. В задоволенні позовних вимог Іванова О.Г. – відмовити повністю за їх безпідставністю.

3. Визнати Іванова Олександра Геннадійовича таким, що втратив право на користування житлом, а саме: квартирою № 22 в будинку № 22 по вулиці Черняка в місті Рівне.

4. Судові витрати покласти на Іванова О.Г.

 

 

Додаток:      

  1. Копія цієї зустрічної позовної заяви, на 2-х арк.;
  2. Копія свідоцтва про смерть Петрович З.Ф., в 2-х екз., на 2-х арк.;
  3. Копія витягу про реєстрацію права власності, в 2-х екз., на 2-х арк.;
  4. Копія довідки № 17 від 06.01.2012 р., в 2-х екз., на 2-х арк.;
  5. Квитанція про сплату судового збору, на 1 арк.;

  

 

 

10 травня 2012 р.                                                                                                            Ю.О. Петрович

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.