Тези

захисної промови адвоката

в кримінальному провадженні про обвинувачення Бортника М.М.

 

Шановний суд!

Шановні учасники судового розгляду!

 

Бортник Микола Мефодійович обвинувачений у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, тобто, у вчиненні розбещення – розпусних дій щодо малолітньої потерпілої Ільчук Лілії Юріївної.

Органом досудового розслідування в обвинувальному акті стверджується, що Бортник М. М., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в кімнаті разом з Ільчук Л. Ю., усвідомлюючи, що вона є малолітньою особою, з метою задоволення статевої пристрасті, вчинив щодо неї розпусні дії, а саме: торкався руками та своїм статевим органом до сідниць та статевих органів малолітньої.

Згідно зі ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема:

– подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

– винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

В обвинувальному акті, складеному прокурором, сторона обвинувачення визначила наступні кваліфікуючі ознаки складу інкримінованого Бортнику М.М. кримінального правопорушення:

мета: задоволення статевої пристрасті;

спосіб: торкання руками і статевим органом сідниць та статевих органів потерпілої.

Відповідно до статті 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Захист вважає, що зібрані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази як поодинці, так і в своїй сукупності, не доводять, а скоріш спростовують не тільки винуватість обвинуваченого Бортника М.М. у вчиненні інкримінованих йому дій, а і сам факт, тобто, подію кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується.

В порядку ч. 5 ст. 364 КПК України, учасники судового провадження мають право посилатись в судових дебатах лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, захист вважає за доцільне дати свою оцінку всім дослідженим судом доказам з точки зору їх належності та допустимості, а також достатності для постановлення справедливого та законного вироку судом.

1. Допитаний в суді обвинувачений Бортник  М.М. категорично заперечив свою вину у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої Ільчук Л. Ю., свій намір вчиняти такі дії чи будь-які інші протиправні дії щодо неї.

В своїх показаннях з приводу подій, які відбувались 06-07 червня 2016 року,Бортник М.М., зокрема, зазначив:

Він і Ільчук С. Ю. були співмешканцями близько 2-х місяців, остання разом зі своєю дочкою – потерпілою Ільчук Л. Ю. проживала на той час в нього в будинку. Приблизно за тиждень до подій вони з Ільчук С. Ю посварились і вона пішла жити з дочкою до свого батька. В будинку Бортника М.М. залишались деякі речі сім’ї Ільчуків.

06 червня 2016 Бортник М.М. разом з Ільчук С. Ю. та Ільчук Л. Ю., близько 22-23 год. поїхали до будинку знайомого, де відпочивали. Після 00год. 00 хв. 07.06.2016 року, потерпіла Ільчук Л. Ю. заснула.

Ільчук С. Ю. занесла Ільчук Л. Ю. в авто Бортника М. М. і поклала її на задньому сидінні, а сама повернулась в будинок. Бортник М. М. почекав Ільчук С. Ю та поїхав до себе до дому- класти дитину спати.

Коли Бортник М. М., привіз потерпілу до себе до дому, вона спала.

Бортник М. М.заніс її в її кімнату сонною на руках.

Почав роздягати, запитав, чи хоче вона в туалет, вона сказала :»Хочу».

Він завів її сонну в туалет. Зняв з неї одяг і труси. Посадив на унітаз.

Коли вона «попісала», Бортник М. М. одягнув їй труси, заніс у її кімнату та вдягнув на неї піжаму.

Як пояснив суду Бортник М. М., що, можливо, коли він одягав труси дитині, він неправильно їх вдягнув, але він не звернув на це уваги.

Поклавши дитину спати в її ліжечко, Бортник М. М., пішов до своєї кімнати, де роздягнувся і також ліг спати.

Через якийсь час він почув, що Ліля плаче в своїй кімнаті і кличе маму.

Він прийшов до неї, казав, що мами зараз немає та просив заспокоїтись, для чого спробував лягти з нею в ліжечко, обійняти, щоб заспокоїти. При цьому він ненароком притиснув дитину, вона раптово скрикнула і зайшлась плачем, кажучи «Мені больно».

Бортник М. М. відразу піднявся. Та почав просити в Ільчук Л.Ю. пробачення. Казав: «Вибач! Я не хотів зробити тобі больно!». Бортник М. М. гладив її по голові, сидячи біля неї навпочіпки, аж поки дитина не заспокоїлась та не заснула.

За твердженням Бортник М. М.: весь цей час він ніякого сексуального чи будь-якого протиправного наміру до дитини не мав. Навіть не думав про це. Лише хотів заспокоїти дитину і випадково зробив їй боляче. Навіть не зміг сказати, як. Припускає, що скоріш за все, притиснув її за живіт рукою чи ліктем.

Коли потерпіла Ільчук Л. Ю.  заснула знов, обвинувачений  пішов до своєї кімнати і ліг далі спати.

Зранку його розбудила потерпіла, яка встала і ходила по будинку.

Бортник М. М., запитав її : «Що ти хочеш?». Вона сказала: «Гуляти».

Бортник М. М.вдягнув Лілю, вивів її на двір, де вона і гуляла.

Коли Бортник М. М. вдягав дитину на вулицю, він просив її не казати мамі, що вночі зробив їй боляче, оскільки не хотів виникнення конфлікту

Ільчук Л. Ю., забрала з двору її мама Ільчук С. Ю.

Бортник М. М. в суді категорично заявив, що він:

ü  ніколи не мав наміру вчинити зґвалтування чи будь-які статеві зносини з малолітньою потерпілою.

ü  жодних дій сексуального характеру по відношенню до потерпілої не вчиняв!

ü  не оголював свій статевий орган чи статеві органи дитини і не торкався їх.

ü  ніякого умислу на розбещення потерпілої в нього не було і він не. мав наміру та й не робив цього.

ü  всі його дії були спрямовані лише на заспокоєння потерпілої вночі, яка плакала.

 

Показання обвинуваченого Бортника М. М., дані ним  в судовому засіданні, захист розцінює як належний доказ невинуватості Бортника М. М. у висунутому йому обвинуваченні, доказ, який прямо підтверджує відсутність факту вчинення будь-яких протиправних дій по відношенню до малолітньої Ільчук Л. Ю. відсутність мотиву та мети задоволення статевої пристрасті неприроднім способом з боку Бортника М. М.., а також спростовує висунуті йому обвинувачення в частині вчинення розпусних дій – торкання руками та статевим органом сідниць та статевих органів потерпілої.

 

2. Допитана в судовому засіданні в ході досудового розслідування 16.06.2016 року та в ході судового розгляду даного кримінального провадження 10.08.2016 року малолітня потерпіла Ільчук Л. Ю. дала суду одинакові показання з приводу подій 07.06.2016 року щодо суді пред’явленого Бортника М. М.обвинувачення, зокрема, показавши, що:

– вона розуміє чому знаходиться в суді;

Бортник М. М. робив їй боляче животом внизу живота (при чому вона показувала руками на низ живота в напрямку статевих органів), коли вона плакала і Бортник М. М. прийшов до неї;

– він (Бортник М. М.)  на ній лежав і їй було тяжко, вона просила не робити цього, він почав говорити: «Вибач».

– боляче він (Бортник М. М.) їй робив недовго.

– трусики з неї не знімав;

– після того, як робив боляче, просив нікому не говорити;

– коли мама привезла її до дому, вона розповіла їй, що Бортник М. М. робив їй боляче.

 

Захист вважає доні показання малолітньої потерпілої Ільчук Л.Ю. як допустимий доказ невинуватості Бортника М. М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, виходячи з наступного:

      потерпіла не вказує, що Бортник М. М. вчиняв по відношенню до неї розпусні дії, а лише вказує, що він зробив їй боляче;

      твердження потерпілої, що Бортник М. М. робив їй боляче животом, відповідає показанням обвинуваченого, що він міг ненавмисно заподіяти болю дитині, коли намагався лягти біля неї та обійняти;

      в показаннях потерпілої взагалі відсутні будь-які ознаки вчинення Бортником М. М. щодо неї розпусних дій;

      потерпіла взагалі не вказує на оголення Бортником М. М. своїх статевих органів, її статевих органів, чи взагалі на такі органи. Якби це мало місце, вона повідомила б про це під час допитів;

      потерпіла категорично, під час обох допитів, стверджує, що Бортник М. М. не знімав з неї трусів, вона була в піжамі і Бортник М. М. був в піжамі (тобто, це спростовує пред’явлене Бортнику М. М. обвинувачення в частині мети, мотивів та послідовності його дій);

      показання потерпілої повністю підтверджують показання обвинуваченого Бортника М. М. щодо ненавмисності завдання ним болю потерпілій, негайне прохання пробачення з його боку, прохання не повідомляти про це мамі тощо.

 

3. Допитана в судовому засіданні як свідок законний представник потерпілої Ільчук С. Ю. з приводу подій 07.06.2016 року дала суду показання, в яких:

–          підтвердила показання, дані обвинуваченим Бортника М. М. щодо обставин попереднього спільного проживання та зустрічі ввечері 06.06.2016 року, перебуванні на відпочинку в знайомих і повідомила, зокрема, що:

–          після того, як потерпіла Ільчук Л. Ю. заснула вночі, вона сама занесла її до автомобіля Бортника М. М. та поклала спати на задньому сидінні, а сама повернулась в будинок;

–          Бортник М. М. з потерпілою поїхали і де вони знаходились, вона не знала аж до ранку 07.06.2016 року, коли побачила дитину гуляючою в дворі будинковолодіння Бортника М. М.;

–          відразу, коли вона побачила дитину, вона її забрала до дому, де, перевдягаючи її, помітила, що труси на потерпілій одягнуті неправильно;

–          зі слів свідка малолітня потерпіла розповідала їй, що вночі Бортник М. М. лежав на ній і давив животом, потерпілій було боляче і вона плакала, на що Бортник М. М.просив пробачення і казав не розповідати мамі;

–          на запитання головуючого свідок повідомила, що зі слів дочки вона зробила висновок, що Бортник М. М. міг зґвалтувати її дитину, оскільки на ній були неправильно вдягнуті труси і вона (дитина) показувала на статеві органи, а потім свідок вирішила, що Бортник М. М. вчиняв щодо малолітньої розпусні дії.

Аналізуючи показання законного представника потерпілої Ільчук С. Ю. (як свідка), захист вважає, що висновок щодо можливого зґвалтування чи розбещення малолітньої потерпілої Ільчук Л.Ю. не може вважатись допустимим доказом вини Бортника М. М., виходячи зі змісту ст. 95 КПК України, оскільки такий висновок не ґрунтується на спеціальних знаннях в розумінні ст. 101 КПК України, а є припущенням свідка, який безпосередньо не був присутній при обставинах, що інкримінуються як злочин Бортника М. М.; відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, свідок Ільчук С. Ю. дала суду показання про обставини перебування потерпілої Ільчук Л. Ю. в будинку Бортника М. М. з чужих слів, тобто, зі слів самої потерпілої, яка двічі була допитана в судових засіданнях і самостійно змогла повідомити суду про відомі їй факти і ці показання свідка не підтверджуються жодними іншими доказами, дослідженими судом, а тому, на підставі ст. 97 КПК України, в цій частині показання свідка необхідно визнати недопустимим доказом.

Всі інші показання свідка Ільчук С. Ю., як щодо подій, які передували від’їзду Бортника М. М. з дитиною близько 00 год. 30 хв., так і щодо подій, які відбувались після зустрічі з потерпілою Ільчук Л. Ю. на подвір’ї Бортника М. М. вранці 07.07.2016 року, окрім незначних розбіжностей по часу, співпадають та підтверджують показання обвинуваченого Бортника М. М., однак вони не містять жодних даних, які підлягають доказуванню в межах пред’явленого Бортнику М. М.обвинувачення, а тому є неналежними доказами в розумінні ст. 85 КПК України.

Також варто зазначити, що допитана як свідок Ільчук С. Ю. була присутня в залі судового засідання під час початку судового розгляду та допиту потерпілої Ільчук Л. Ю., а тому, враховуючи вимоги ст. 346 КПК України, такі показання свідка отримані судом в порушення порядку, встановленого КПК України і, відповідно до ст. 86 КПК України, такий доказ вважається недопустимим і не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

 4. Допитані в судовому засіданні свідки Єгорова О.Б. та Данько В.М. дали показання, що всі обставини, які їм відомі з приводу пред’явленого Бортнику М. М.обвинувачення у вчиненні розбещення малолітньої Ільчук Л. Ю., стали їм відомі зі слів Ільчук С. Ю., зокрема, про те, що вранці 07.06.2016 року Ільчук С. Ю. забрала дитину з двору помешкання Бортника М. М., а після огляду вдома виявила, що на дитині неправильно одягнуті трусики і зі дитина розповідала, що Бортник М. М. давив на неї та робив боляче животом.

Щодо показань про події, які відбувались до від’їзду Бортника М. М. з малолітньою потерпілою до дому та після прибуття Ільчук С. Ю. з Ільчук Л. Ю. до себе до дому вранці 06.07.2016 року, то в цій частині їхні показання не протирічать показанням Бортника М. М., даним під час судового розгляду справи.

Таким чином, всі показання цих свідків щодо предмету доказування в даному кримінальному провадженні є показаннями з чужих слів, тобто, слів Ільчук С. Ю. і повинні визнаватись судом недопустимими доказами (ст. 97 КПК України). Разом з тим, показання цих свідків не містять жодних даних про обставини, які підлягають доказуванню в розумінні ст. 91 КПК України, тобто, в будь-якому випадку, є неналежними доказами, оскільки ні прямо ні непрямо не підтверджують обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні (ст. 85 КПК України).

В досліджених судом письмових доказах, наявних в матеріалах кримінальної справи та поданих прокурором під час судового розгляду, також відсутні відомості чи факти вчинення Бортником М. М. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КПК України.

5. Так, згідно з рапортом від 07.06.2016 року чергового Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУ НП України в Київській області, о 15:48 07.06.2016 р. в чергову частину відділу поліції надійшло повідомлення від Ільчук С. Ю. про вчинення замаху на зґвалтування її малолітньої дитини. Тобто, на час звернення в поліцію Ільчук С. Ю. не знала про обставини дій Бортника М. М. та його мотиви, а тому такий доказ не може бути доказом вини Бортника М. М., оскільки ґрунтується на припущенні.

6. Те ж саме стосується і протоколу заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з яким Ільчук С. Ю. повідомила, що Бортник М. М.вчинив по відношенню до малолітньої Ільчук Л. Ю. неправомірні дії, а саме, притискав до ліжка та торкався руками статевих органів дочки.

Тобто, вказані заяви Ільчук С. Ю. були зроблені нею і повідомлені правоохоронному органу лише через 9-10 годин після події, що ставить їх під сумнів і вони не можуть бути враховані судом як доказ вини Бортника М. М., оскільки безпосередньо Ільчук С. Ю. не була присутня при інкримінованих Бортнику М. М.подіях і всі свої заяви робила лише на підставі особистих висновків, які були спростовані показаннями потерпілої, даними суду, показаннями обвинуваченого та вчинені на припущеннях самої заявниці.

Тому такі докази (рапорт, протокол заяви) є неналежними доказами вини Бортника М. М.

7. Ухвала суду від 14.06.2016 року про допит малолітньої потерпілої Ільчук Л. Ю. є процесуальним документом, який підтверджує правомірність допиту малолітньої потерпілої в судовому засіданні під час досудового розслідування. Однак, вона не містить обставин, які підлягають доказуванню, і не може вважатись доказом через його неналежність.

8. Згідно з протоколом судового засідання від 16 червня 2016 року, в якому була допитана малолітня потерпіла Ільчук Л. Ю., нею були дані ті ж показання, що й в ході судового розгляду, на яких захист вже акцентувався і які підтверджують відсутність вини Бортника М. М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

9. Протокол огляду місця події (помешкання Ільчук С. Ю. та Ільчук Л. Ю.) від 07.06.2016 р. не може бути визнаний судом належним доказом, оскільки жодних подій, які інкримінуються Бортника М. М.,за адресою: вул. Цвітова. 12, б. 3, с. Торф’яне, Бородянського району, Київської області, не відбувалось. Протокол лише підтверджує, що у вказаному будинку були вилучені дитячі речі. Ці речі не досліджувались судом як речові докази, а тому протокол не містить жодних даних про обставини, які підлягають доказуванню в цій справі і є неналежним доказом.

10. Згідно висновку судово-медичного експерта Нопраєнко О.В., жодних тілесних ушкоджень в ділянках зовнішніх статевих органів у потерпілої Ільчук Л. Ю. не виявлено; будь-які дані про скоєння статевого акту з Ільчук Л. Ю. – відсутні; тілесне ушкодження у вигляді синця в проекції остистого виростку 10-го грудного хребця діаметром близько 1 см не є характерним ні для зґвалтування, ні для розбещення і його виникнення взагалі не пов’язане з даним кримінальним провадженням. Тому цей висновок експерта зовсім не доводить вину Бортника М. М., а навпаки, – спростовує. Так як при інтенсивному натисканні на дитячі статеві органи чи намаганні вчинити зґвалтування, виникнення тілесних ушкоджень в ділянках статевих органів є характерним для малолітньої потерпілої.

11. Заключення експерта № 56 від 22.06.2016 року судово-імунологічної експертизи доводить, що в змивах з тіла та статевих органів потерпілої Ільчук Л. Ю. відсутні сперматозоїди, що спростовує версію обвинувачення про мету вчинення Бортником М. М. злочину – задоволення статевої пристрасті і доводить його невинуватість.

12. Протокол обшуку в будинку Бортника М. М. від 16.06.2016 року підтверджує факт проведення такої слідчої дії за адресою: с. Торф’яне, 6, Бородянського р-ну Київської області, в ході якої було виявлено та вилучено постільну білизну, чоловічу нижню білизну, дитячий рюкзак. Однак, вказані речі не визнавались речовими доказами і не були пред’явлені суду стороною обвинувачення. А сам протокол не містить жодних даних про обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Тому є неналежним доказом за ст. 85 КПК України.

13. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 987 від 15.06.2016 року, Бортник М. М., не страждає і не страждав будь-якими психічними захворюваннями, міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Це і не заперечується захистом. Разом з тим, висновок експерта в описовій частині містить викладення процесуальних документів, наданих експерту на дослідження, які не досліджувались судом в ході досудового розслідування, не надавались захисту під час відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та не внесені до реєстру матеріалів досудового розслідування (зокрема, протокол допиту підозрюваного Бортника М. М.,), а тому в цій частині показання Бортника М. М. як підозрюваного не можуть вважатись допустимим доказом, оскільки порушено порядок їх отримання і судом безпосередньо такі показання не сприймались під час досудового розслідування, а тому не можуть підтверджувати винуватість Бортника М. М. в силу ч. 4 ст. 95 КПК України.

14. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 543 від 22.06.2016 р., потерпіла Ільчук Л. Ю. здатна і може правильно сприймати зовнішню, фактичну сторону обставин, що мають значення по справі та давати щодо них показання; вона не могла чинити опору при посяганні на її статеву недоторканість та розуміти зміст та значення скоюваних відносно неї дій; вона не виявляє схильності до вираженого фантазування. Тобто, згідно висновків експерта, показання, дані потерпілою в ході судового розгляду, найбільш повно (якщо не брати до уваги показань Бортника М. М.,) відображають суть та обставини подій, які стались вночі 07.06.2016 року між Бортником М. М. та Ільчук Л. Ю.

Разом з тим, висновок експерта в описовій частині містить викладення процесуальних документів, наданих експерту на дослідження, які не досліджувались судом в ході досудового розслідування, не надавались захисту під час відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та не внесені до реєстру матеріалів досудового розслідування (зокрема, протокол допиту підозрюваного Бортника М. М.,), а тому в цій частині показання Бортника М. М. як підозрюваного не можуть вважатись допустимим доказом, оскільки порушено порядок їх отримання і судом безпосередньо такі показання не сприймались під час досудового розслідування, а тому не можуть підтверджувати винуватість Бортника М. М. в силу ч. 4 ст. 95 КПК України.

 

Інших доказів (окрім звукозапису судового засідання під час допиту малолітньої потерпілої Ільчук Л. Ю. в ході досудового розслідування, який відповідає дослідженому протокол судового засідання від 15.06.2016 р.), судом не досліджувалось і вони не оголошувались в судовому засіданні.

Тому, подані прокурором в ході судового розгляду 10.08.2016 року процесуальні документи, рішення органу досудового розслідування, ухвали судів, які не були оголошені та досліджені судом в судовому засіданні і про це не клопотали учасники судового розгляду, в тому числі, прокурор, на підставі ст. 358, 370, 94 КПК України, не можуть вважатись належними чи допустимими доказами і оцінюватись судом як такі, а тому їх аналіз захистом і не проводиться.

 

               Узагальнюючи вищесказане, оцінюючи всі досліджені докази в сукупності, захист вважає за доцільне послатись на Постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи № 5 від 30.05.2008 року, пункт 17 якої передбачає, що Розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК , повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту.

               Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо.

 

В ході судового розгляду прокурором взагалі не доведено жодним доказом сексуальних характер дій Бортника М. М. по відношенню до потерпілої Ільчук Л. Ю., задоволення ним своєї статевої пристрасті чи на збудження у малолітньої (яка навіть не знає і не усвідомлює, що це таке) сексуального інстинкту.

Ніяким доказом не доведено оголення статевих органів обвинуваченим, доторкання обвинуваченим Бортника М. М. статевих органів потерпілої Ільчук Л. Ю. з метою сексуального збудження або вчинення ним будь-яких інших розпусних дій.

І таке обвинувачення нашого підзахисного захист розцінює як фантазування сторони обвинувачення, що ґрунтується на підставі припущень законного представника потерпілої – Ільчук Л. Ю.

 

Оскільки стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що в діянні Бортника М. М. є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, захист вважає що обвинувачений підлягає виправданню відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України.

 

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою в скоєнні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Презумпція невинуватості є одним з основних принципів сучасного кримінального провадження. Крім того, це положення закріплено в п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 p. (n.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов 'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сподіваюсь, що суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінить кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення (як передбачено ст. 94 КПК України).

 

Враховуючи викладене, –

Прошу суд:

 

Ухвалити вирок в даному кримінальному провадженні, яким Бортника Миколу Мифодійовича, обвинуваченого за ч. 2 ст. 156 КК України, – виправдати в зв’язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.

 

Дякую за увагу.

  Захисник                                                                                                                                                                                                                                                                                    Хвасько Ю. Т.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.