ДО ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
вул. Пилипа Орлика, 4а, м. Київ, 01043

Позивача:    Цеха Віктора Олександровича
33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Миру, кв.39

Відповідач:    Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції
33000, м. Рівне, вул. Замкова , 22а

Третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору:    Чеб Олександр Петрович
33024, м. Рівне, вул. Рівненська, кв.13

Третя особа, яка не заявляє самостійних
 вимог на предмет спору:    Публічне акціонерне товариство
«Укрсоцбанк»
03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29
Код ЄДРПОУ 00039019

Цивільна справа № 569/123/16-ц

КАСАЦІЙНА СКАРГА
на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року

16 серпня 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області ухвалив рішення в цивільній справі №569/123/16-ц за позовом Цеха Віктора Олександровича до Відділу державної виконавчої служби Рівненького міського управління юстиції, треті особи - ПАТ "Укрсоцбанк", Чеб Олександр Петрович, про звільнення заставного майна з-під арешту, яким його позовні вимоги були задоволені.
Вказаним рішенням належний Цеху В.О. на праві власності транспортний засіб марки NISSAN, модель Navara 2.5 TD, 2007 року випуску, кузов №VSKCVND40U0194300, державний номерний знак ВК 0766 АІ, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії ВКВ, №024081, видане 1-им МРВ ДАІ м. Рівне 31.05.2007 року, звільнено з-під арешту накладеного постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 18.03.2016 року.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року було задоволено апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чеба О.П., Рішення Рівненського міського суду від 16 серпня 2016 року було скасоване, а у задоволенні позову вирішено відмовити.
Таким чином, накладений арешт на належне мені майно залишається, я не можу виконати свої зобов’язання перед ПАТ «Укрсоцбанк» в погодженому нами порядку добровільної реалізації предмета застави
Вказане рішення Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 р.  у справі № 569/123/16-ц ухвалене з порушенням норм матеріального права, ним безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, а відтак воно підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звільнення з-під арешту заставного майна обґрунтовано виходив з того, що накладення арешту на належний Позивачу Цеху В.О. на праві власності автомобіль марки NISSAN, державний номерний знак ВК 0766 АІ, який перебуває під обтяженням (виступає як предмет застави за Договором застави №738/20-ЗАФ04.16-2 від 30.05.2008 укладеним з заставодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк"), порушує права та інтереси Позивача та унеможливлює вирішення ним питання з заставодержателем шляхом позасудового врегулювання, перешкоджає реалізації ним заставного майна, оскільки заставне обтяження виникло раніше ніж накладено арешт, тобто 31 травня 2007 року, а постанова про накладення арешту, винесена державним виконавцем відділу ДВС Рівненського МУЮ 18 березня 2016 року.
Вказаний висновок судом обґрунтований на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та у відповідності до положень Закону України «Про заставу» та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов"язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Судом при ухваленні рішення було враховано, що зобов"язання, забезпечене заставою Цеха О.В. перед заставодержателем ПАТ "Укрсоцбанк" не виконане, у зв’язку з чим сторони дійшли згоди про реалізацію заставленого майна, з цією метою проведено оцінку предмета застави, ринкова вартість якого відповідно до звіту про визначення ринкової вартості майна, проведеного ПП "Олімп-Консалтінг" від 30.05.2016 року, склала 329 900 грн.
Тому арешт накладений 18 березня 2016 року у виконавчому провадженні №50523085 на належний йому автомобіль марки NISSAN NAVARA, як предмет застави, перешкоджає реалізації заставного майна.
При цьому суд першої у рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність боргових зобов’язань Цеха В.О. перед третьою особою - Чебом О.П. не дає підстави для відмови у задоволенні позову про зняття арешту з заставного майна.
Апеляційний суд Рівненської області задовольняючи апеляційну скаргу Чеба О.П., підставою для скасування рішення суду першої інстанції вказує те, що з врахуванням ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» мої права та інтереси не порушено та що правом на звернення до суду наділений виключно заставодержатель.
В обґрунтування цього висновку суд апеляційної інстанції послався на п.2 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою №5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" надав судам низку роз'яснень стосовно застосування законодавства при розгляді позовів про зняття арешту з майна», а також ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, з таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він прямо суперечить нормам матеріального права, а саме:
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і  про зняття з нього арешту.
Як зазначено у п.2 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою №5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" надав судам низку роз'яснень стосовно застосування законодавства при розгляді позовів про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.
Таким чином, я, як власник майна, наділений правом звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставного майна, а заставодержатель у таких спорах залучається в якості третьої особи.
Саме таке право мною було реалізовано шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставного майна.
Відповідно до частини 7 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права безпідставно дійшов висновку про те, що мої права не порушено, оскільки накладення арешту на заставне майно унеможливлює виконання мною зобов’язань шляхом реалізації предмета застави для задоволення вимог кредитора, з яким досягнуто домовленості щодо добровільної реалізації заставленого майна в позасудовому порядку.
У п.4.4.Договору застави №738/20-ЗАФ03.16-3 від 30.05.2007 р укладеному між мною, Цехом В.О. та ПАТ «Укрсоцбанк» передбачене право встановити інший порядок звернення стягнення на предмет застави, між нами був погоджений спосіб позасудового звернення стягнення на предмет застави (продаж  предмета  застави).
Вказаний договір досліджувався судом та вказані обставини встановлені та підтверджені за участі представника третьої особи - ПАТ «Укрсоцбанк» (заставодержателя) в судовому засіданні
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет перед незареєстрованими обтяженнями.
Накладення арешту на заставне майно унеможливлює вирішення питання щодо реалізації предмета застави для задоволення вимог кредитора, з яким досягнуто домовленості щодо добровільної реалізації заставодавцем заставленого майна в позасудовому порядку.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.
В силу ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України, визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Накладення арешту на заставне майно порушує мої права як власника та унеможливлює розпорядження цим майном для виконання своїх зобов’язань перед заставодержателем ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом здійснення позасудового способу реалізації заставного майна, в порядку передбаченому Договором застави.
Саме вказані обставини Рівненський міський суд з додержанням норм матеріального і процесуального права взяв до уваги при ухваленні рішення 16.08.2016 р. з метою захисту моїх порушених прав, однак  рішення було помилково скасоване Апеляційним судом Рівненської області.
Як зазначено в ст.339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції., апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 324-326, п. 3 ч. 1 ст.336, 339 Цивільного процесуального кодексу України, -

      
ПРОШУ СУД:

Постановити ухвалу про скасування рішення Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року і залишити в силі судове рішення Рівненського міського суду від 16 серпня 2016 року, що було помилково скасоване апеляційним судом у справі № 569/123/16-ц за позовом Цеха Віктора Олександровича до Відділу державної виконавчої служби Рівненького міського управління юстиції, треті особи - ПАТ "Укрсоцбанк", Чеба Олександр Петрович.

Додатки:
1) Копія рішення Рівненського міського суду від 16 серпня 2016 року;
2) Копія рішення Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року;
3) Копія цієї касаційної скарги з додатками для Сторін, в 3 екз.;
4) Квитанція про сплату судового збору.

02 листопада 2016 р.                                                                                                                                                                                                                                                                                 Цех В.О.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.