ДО РІВНЕНСЬКОГО МІСЬКОГО СУДУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судді Мицу В.А.

Позивач:     Куб Діана Анатоліївна
33000, м. Рівне, вул. Морозенка, буд. 4/6, кв. 10

Відповідач:     Публічне акціонерне товариство
 «Райффайзен Банк Аваль»
Кореспондентський рахунок
 № 32004100701
В ОПЕРУ Національного банку України,
МФО 300001, ЄДРПОУ 14305909
Адреса для листування:
01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9
тел. (044) 498-79-65
Треті особи, які не заявляють
 самостійних вимог:    Куб Сергій Миколайович
33000, м. Рівне, вул. Морозенка, буд. 4/6, кв. 10

Цух Сергій Анатолійович
33000, м. Рівне, вул. Смиренської, буд.35, кв.100


ЗУСТРІЧНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання недійсним п. 4.1 договору поруки № 014/53-05/50689-п/2 від 04.08.2006 р.
та визнання договору поруки припиненим


В провадженні Рівненського міського суду знаходиться цивільна справа №569/123/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Куба Сергія Миколайовича, Цуха Сергія Анатолійовича, Куб Діани Анатоліївни, про стягнення заборгованості за кредитним договором. У вказаній справі заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору №014/53-05/50680 від 04 серпня 2006 року  з Куба С.М., Цуха С.А. та з мене, Куб Д.А., як поручителя по кредитному зобов’язанню Куб С.М.
Згідно наданим мені правом відповідно до ст. 27, 31, 123 ЦПК України, бажаю подати зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним п. 4.1 Договору поруки № 014/53-05/50689-п/2 від 04.08.2006 р. та визнання договору поруки припиненим.
Вважаю, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин щодо зобов’язань перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а задоволення зустрічного позову може виключити задоволення первісного позову в частині вимог до мене, як поручителя, про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору.
Свої  зустрічні позовні вимоги обґрунтовую наступним.
04 серпня 2016 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі-Кредитор)  та Куб Діаною Анатоліївною (далі-Поручитель) був укладений договір поруки № 014/53-05/50689-п/2 від 04.08.2006 р.  (далі-Договір).
Відповідно до п.1.2. Договору сторони договору встановили, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед Кредитором відповідати по зобов’язанням Боржника, Куб Сергія Миколайовича, які виникають з умов кредитного договору № 014/53-05/50680 від 04 серпня 2006 року (далі – Кредитний договір),  відповідно до якого Боржнику надано кредит в сумі 44 000 (сорок чотири тисячі) дол. США терміном на 240 місяців під 12% річних, в повному обсязі зобов’язань.
Відповідно до п. 4.1. Договору сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов’язання. Також порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до Поручителя (п.4. ст. 559 Цивільного Кодексу).
Вважаю, що зазначений п. 4.1 Договору суперечить вимогам чинного законодавства, а саме  строк припинення договору поруки, викладений у абз. 2 п. 4.1 договору поруки перевищує строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України, який є преклюзивним та не може бути зміненим за домовленістю сторін.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п. 8.1 Кредитного Договору № 014/53-05/50680 від 04 серпня 2006 року (тобто основного зобов’язання в розумінні ч.4 ст.559 ЦК України), на забезпечення якого укладений Договір поруки визначено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, тобто строк основного зобов'язання є невстановленим.
За таких умов ч.4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Однак, Відповідачем у Договорі поруки, всупереч вимогам вказаної норми збільшено цей строк і визначено, що порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до Поручителя.
Збільшення до 3 років встановленого законом терміну для припинення договору поруки прямо суперечить  ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки такий термін визначений протягом одного року.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до п.9  Постанови Пленуму ВСУ «Про судовому практику визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
Оскільки абз. 2 п. 4.1 договору поруки перевищує строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення договору поруки, вважаю зазначений пункт таким, що суперечить Цивільному Кодексу України, а отже, вбачаю в цьому підстави визнати його недійсним.
Виходячи з того, що строк виконання зобов'язання поруки у спірному договорі не визначений, перебіг строку (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, визначається ч. 5 ст. 261 ЦК України.
За приписами ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі сплином цього строку.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з абз. 5, 6 правового висновку від 19.09.2014 року Верховного Суду України у справі № 6-53цс 14 з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Оскільки, передбачені абз. 2 п. 4.1 Договоруумови суперечать цивільному законодавству, а отже є недійсними, застосуванню в даному випадку підлягають загальні положення Цивільного Кодексу України.
Саме тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, так як  кредитор протягом одного року від дня укладення договору поруки, не пред'явив позову до поручителя,  Договір поруки слід вважати таким, що припинив свою дію.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст.ст. 203, 215, 526, 559, 261 Цивільного Кодексу України та керуючись ст. 31, 118-120, 123 ЦПК України, -

ПРОШУ СУД:

1.    Прийняти цей зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі №569/123/16-ц.
2.    Визнати недійсним п. 4.1 Договору поруки укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та Якубяк Діаною Анатоліївною № 014/53-05/50689-п/2 від 04.08.2006 р.
3.    Визнати припиненим Договір поруки укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та Якубяк Діаною Анатоліївною№ 014/53-05/50689-п/2 від 04.08.2006 р.

Додатки:
1)    Квитанції про сплату судового збору, на 2 арк.;
2)    Копія паспорта Куб Д.А., на 2 арк.;
3)    Копія договору поруки № 014/53-05/50689-п/2 від 04.08.2006 р., на 1 арк.;
4)    Копія кредитного договору № 014/53-05/50680 від 04.08.2006 р., на 2 арк.;
5)    Копія позовної заяви з додатками відповідно до кількості сторін, в 3 екз.

05  березня 2016 року                                                                                                                                                                                                                                                                               Д.А.Куб

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.