ДО ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а

захисника засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України Бурого Віктора Володимировича
адвоката Процюка Миколи Івановича,
33022, м. Рівне, вул. Королюка, 5

на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 18.09.2015 року в кримінальному провадженні,

внесеному до ЄРДР 22.03.2015 р. за № 12015190080000107, про засудження Бурого Віктора Володимировича за

вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України
та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03.12.2015 року

(справа № 557/123/15-к),

 




К А С А Ц І Й Н А     С К А Р Г А

18 вересня 2015 року Гощанським районним судом Рівненської області було ухвалено та проголошено вирок в кримінальному провадженні № 12015190080000107, по обвинуваченню Бурого Віктора Володимировича, яким його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначене покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2015 року вищевказаний вирок було залишено без змін, а апеляційна скарга захисника – без задоволення.
Захист вважає, що судами першої та другої інстанції було допущено такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили (могли перешкодити) судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення (п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України), а тому вирок Гощанського районного суду від 18.09.2015 року та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 03.12.2015 року – підлягають скасуванню, зокрема, виходячи з наступного.
Статтею 59 Конституції України встановлено: «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.» Частиною 2 статті 45 КПК України визначено, що захисником підозрюваного, обвинуваченого не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
З матеріалів досудового розслідування № 12015190080000107, відомості про яке внесені до ЄРДР 22.03.2015 року (долучених до матеріалів кримінальної справи) вбачається, що протягом всього часу досудового розслідування, з 23.03.2015 року і до його завершення 19.06.2015 року (а.м.к.п. 299), на підставі заяви підозрюваного Бурого В.В. (а.м.к.п. 216) та угоди-доручення від 23.03.2015 року (а.м.к.п. № 21_) захист прав та інтересів підозрюваного здійснював адвокат Буций Володимир Олександрович на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 20_, виданого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Рівненської області 08.11.2001 року (а.м.к.п. 21_). Жодних даних про наявність відомостей щодо внесення адвоката Буцого В.О. до Єдиного реєстру адвокатів України матеріали досудового розслідування не містять; так само відсутні відомості про такого адвоката і на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/erau).
В ході підготовчого судового засідання Гощанський районний суд, як суд першої інстанції (головуючий суддя Тривчук Д.В.):
– 25.06.2015 р. відклав підготовче судове засідання на 02.07.2015 р. в зв’язку з неявкою захисника в кримінальному провадженні (а.к.с. 20);
– 02.07.2015 року до матеріалів кримінального провадження (а.к.с. 21) долучено витяг з інтернет-ресурсу unba.org.ua (офіційний сайт Національної асоціації адвокатів України) профайл адвоката Буцого В.О., згідно з яким право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Буцого В.О. призупинено. Цей профайл не містить жодної інформації про момент зупинення такого права адвоката, так само, як вказаний документ ніким не посвідчений та не завірений і не містить дати його виготовлення. Судом було прийняте процесуальне рішення (ухвала від 02.07.2015 р., а.к.с. 24, додаток № 5 до цієї касаційної скарги) про призначення підозрюваному Бурому В.В. в порядку п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України за рахунок держави і судовий розгляд кримінального провадження – відкладено на 09.07.2015 р.
– 09.07.2015 року, в присутності адвоката Цеха О.В., діючого на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області (а.к.с. 27), в ході судового засідання, підозрюваний Бурий В.В. написав заяву на ім’я судді про відмову від захисника Буцого В.О. і така відмова була прийнята судом (а.к.с. 31, додаток № 6 до цієї касаційної скарги).
Слід зазначити, що ч. 2 ст. 54 КПК України передбачає, що відмова від захисника або його заміна повинна відбуватись виключно в присутності захисника та після надання можливості для конфіденційного спілкування. В даному випадку суд першої інстанції порушив вказану норму кримінально-процесуального права, чим позбавив підозрюваного Бурого В.В. права на вільний вибір захисника. Крім того, судом не було достовірно встановлено факт припинення права на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Буцим В.О., оскільки з такими запитами суд не звертався до органів адвокатського самоврядування, вповноважених на ведення Єдиного реєстру адвокатів України і матеріали кримінальної справи (окрім роздруківки з Інтернету без дати і засвідчення) не містять жодних даних з цього приводу.
Разом з тим, якщо суд першої інстанції в ході підготовчого судового засідання встановив факт припинення права на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Буцим В.О. (а.к.с. 24), тим самим суд фактично визнав, що в ході досудового розслідування підозрюваний Бурий В.В. був позбавлений можливості отримання кваліфікованої правової допомоги адвоката, оскільки адвокат Буций В.О. не міг брати участі як захисник в кримінальному провадженні, а тому були грубо порушені процесуальні права підозрюваного, визначені ст.ст. 20, 42, 45 КПК України, тобто, в ході досудового розслідування було порушене право особи (підозрюваного Бурого В.В.) на захист.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист. Докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, вважаються недопустимими (ч. 1 ст. 87 КПК України).
Оскільки судом першої інстанції було встановлено факт провадження досудового розслідування за участі захисника підозрюваного, який не мав повноважень на здійснення права на зайняття адвокатською діяльністю (право якого припинене), наявна очевидність порушення права на захист Бурого В.В. в ході досудового розслідування, що, за розумінням ч. 2 ст. 89 КПК України, призводить до недопустимості доказів та тягне за собою неможливість дослідження таких доказів в судовому засіданні.
Натомість, в ході судового розгляду даної кримінальної справи, судом першої інстанції було досліджено та відображено у вироку докази, надані стороною обвинувачення, зібрані в ході досудового розслідування, які з огляду на вищевикладене повинні були бути визнані судом недопустимими незалежно від позицій сторін в справі.
Виходячи зі змісту статті 94 КПК України суд, приймаючи рішення в справі, керуючись законом повинен оцінювати кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Однак, судом першої інстанції при ухваленні вироку від 18.09.2015 року було невірно визначено належність та допустимість доказів вини Бурого В.В. (зазначених у вироку), а фактично викладені докази у вироку від 18.09.2015 року, які суд вважає належними, не узгоджуються між собою логічно, зокрема, щодо кількості нанесення ударів підсудним та наявності у трупа потерпілого тілесних ушкоджень, механізму їх виникнення та причинно-наслідкового зв’язку.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим та вмотивованим; законним є рішення, ухвалене з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Захист вважає, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст. 20, 42, 45, 87, 89, 94, 370 КПК України при оцінці доказів як щодо визнання їх недопустимими, так і в їхній сукупності, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду в кримінальній справі.
Крім того, у вироку суду від 18.09.2015 року судом зазначено, що після допиту підсудного Бурого В.В., суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не заперечуються, а також було роз’яснено учасникам судового розгляду, що вони будуть позбавлені права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 349 КПК України). Після цього суд першої інстанції долучив всі матеріали досудового розслідування до матеріалів кримінальної справи, при цьому у мотивувальній частині вироку перерахувавши як досліджені судом докази, зібрані в ході досудового розслідування, на яких обґрунтовував винність Бурого В.В. у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, суд фактично обмежив захист оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, які суд вважає доведеними. Саме з цих підстав захисником засудженого – адвокатом Цехом О.В. було подано зміни та доповнення до апеляційної скарги від 13.11.2015 року (а.к.с. 75-76), в яких, оцінюючи досліджені судом першої інстанції докази, захисник ставив питання про зміну кваліфікації дій підсудного Бурого В.В. на ч. 1 ст. 119 КК України, при чому посилався на невідповідність викладених в вироку суду від 18.09.2015 р. доказів фактичним обставинам справи та їх неузгодженість. Однак, в ході апеляційного розгляду, враховуючи зауваження колегії суддів щодо недопустимості оскарження обставин в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, захисник Цех О.В. відмовився від поданих ним суду апеляційної інстанції змін та доповнень до апеляційної скарги, саме з підстав обмеженості законом щодо оскарження доказів. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області прийняла відмову захисника від перекваліфікації дій обвинуваченого та переглянула вирок суду першої інстанції без дослідження обставин, викладених захисником в його заяві про зміни та доповнення апеляційної скарги.
Однак, вже виходячи з поданих захисником заяв про зміни та доповнення апеляційної скарги, видно, що судом першої інстанції було невірно оцінено докази вини підсудного саме у їх сукупності та узгодженості з показаннями Бурого В.В.
На нашу думку, суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу, не створив необхідних умов для реалізації стороною захисту своїх прав (ч. 6 ст. 22 КПК України) та, з метою повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, прийняв відмову захисника в частині апеляційної скарги, яка пом’якшувала становище обвинуваченого.
Варто зазначити, що заява про зміну та доповнення апеляційної скарги була подана захисником суду 14.11.2015 р. (а.к.с. 74, 75-76), в межах строку на апеляційне оскарження вироку суду, до початку апеляційного розгляду і така апеляційна скарга в розумінні ч. 3 ст. 403 КПК України вважається зміненою. Оскільки ч. 4 ст. 403 КПК України забороняється внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого після спливу строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду (після закінчення строків на апеляційне оскарження) протиправно допустив відмову захисника в частині від апеляційної скарги (зміненої), в зв’язку з чим було погіршене становище підзахисного.
За таких обставин ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 03.12.2015 року підлягає скасуванню як ухвалена з порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Враховуючи вищевикладене на підставі ст.ст. 59, 62 Конституції України, ст.ст. 20, 22, 42, 45, 87, 89, 94, 349, 370, 403 КПК України, керуючись ст.ст. 424-427, п. 1 ч.1 ст.438, 439 КПК України, –

 

П Р О Ш У   С У Д:

1. Скасувати вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2015 року в кримінальному провадженні № 12015190080000107 про засудження Бурого Віктора Володимировича за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
2. Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення Бурого Віктора Володимировича за ч. 2 ст. 121 КК України в суді першої інстанції.
3. Відповідно до ч.3 ст.427 КПК України, розгляд касаційної скарги прошу провести без моєї участі.


ДОДАТОК:    1. Копії цієї касаційної скарги, в 3-х екз., на 12-ти арк.;
2. Копія вироку Гощанського районного суду від 18.09.2015 року, на 3-х арк.;
3. Копія ухвали Апеляційного суду від 03.12.2015 року, на 2-х арк.;
4. Копії заяви Полєвого В.В. від 23.03.2015 р., в 4-х екз., на 4-х арк.;
5. Копії постанови слідчого від 23.03.2015 р., в 4-х екз., на 4-х арк.;
6. Копії ухвали Гощанського районного суду від 02.07.2015 р., в 4-х екз., на 4-х арк.;
7. Копії ухвали Гощанського районного суду від 09.07.2015 р., в 4-х екз., на 4-х арк.;
8. Повідомлення Ради адвокатів Рівненської області від 30.12.2015 р., на 2-х арк;
9. Копії повідомлення Ради адвокатів Рівненської обл. від 31.12.15 р., в 3-х екз., на 3-х арк;
10. Договір про надання правової допомоги, на 1 арк.;
11. Ордер адвоката, на 1 арк.;
12. Копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, на 1 арк.





«06» січня 2015 року                                                                                                                                                                                                                                                                            М.І. Процюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.