В АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Засудженого за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України
Дуба Олександра Анатолійовича,
який перебуває під вартою в Рівненському слідчому ізоляторі Управління

Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області

щодо вироку Апеляційного суду Рівненської області від 06.03.2015 року в кримінальному провадженні

№ 12013190010000573 про засудження Дуба Олександра Анатолійовича за вчинення

кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, -

 

ЗАЯВА
про роз’яснення вироку Апеляційного суду Рівненської області від 06 березня 2015 року

24 грудня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області (головуюча суддя Панько О.В.) було ухвалено та проголошено вирок в кримінальному провадженні № 12013190010000573, яким мене, Дуба Олександра Анатолійовича, було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України та призначено покарання:
за ч. 2 ст. 190 КК України – 2 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 190 КК України – 4 роки позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 190 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання було визначене судом у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 75 КК України суд першої інстанції звільнив мене, Дуба О.А., від відбування покарання з випробуванням, встановивши мені іспитовий строк три роки та поклав на мене обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
В подальшому вироком Апеляційного суду Рівненської області від 06 березня 2015 року мені призначеного покарання:
за ч. 2 ст. 190 КК України – 2 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 190 КК України – 4 роки позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 190 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини належного мені майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання було визначене судом апеляційної інстанції у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років з конфіскацією ½ частини належного мені майна. І мене взяли під варту із зали суду. В решті вирок суду залишено без змін.
Однак, у вироку Апеляційного суду Рівненської області від 06.03.2015 року є окремі частини, зміст яких мені не зрозумілий та які я б хотів, щоб мені роз’яснили.
Згідно ч. 2 ст. 380 КПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів  з повідомленням особи, яка звернулася  із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасників судового  провадження. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином  повідомлені,  не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
Відповідно ч. 1  ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює, не змінюючи при цьому його зміст.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд  викладає більш повно і зрозуміло  ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи  змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом  судового розгляду. У ході роз'яснення рішення суд повинен  тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова.
Враховуючи надане мені статтею 380 КПК України право, прошу Апеляційний суд Рівненської області від роз’яснити вирок постановлений 06 березня 2015 року щодо наступного:
Вироком Апеляційного суду Рівненської області був скасований вирок в частині призначення покарання за вироком суду першої інстанції та призначено покарання за ч.4 ст. 190 КК України - 5 ( п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного мені майна.
У вироку суду першої інстанції - за ч.4 ст. 190 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно п.2 ч.3 ст. 374 КК України у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви призначення покарання.
Відповідно до ч. 4 ст. 374 КК України коли призначається більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, при зазначенні обраної судом міри покарання робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу України.
Однак, у мотивувальній частині вироку суду апеляційної інстанції не наведені мотиви призначення більш м’якого покарання та немає посилання на ст. 69 КК України, а з резолютивної частини вироку суду апеляційної інстанції незрозуміло, чи вважається призначення мені покарання за ч.4 ст. 190 КК України - 5 ( п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного мені майна більш м’яким в розумінні ст. 69 КК України по відношенню до покарання призначеного мені вироком суду першої інстанції  у вигляді за ч.4 ст. 190 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У вироку суду зазначено, що я «діючи умисно з корисливих мотивів шляхом обману Валька Олександра Олександровича, Валька Олега Олександровича, Строки Миколи Миколайовича, який полягав в категоричній обіцянці повернути позику, зловживаючи їх довірою, отримав від них грошові кошти в якості позики».
Суб'єктивна сторона інкримінованого мені злочину характеризується прямим умислом.
У статті 24 КК України визначено, що прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
На час отримання коштів у потерпілих мої справи в бізнесі йшли добре, я був платоспроможним, що підтверджували і потерпілі, а договори позики укладались офіційно, з написанням боргових розписок та у нотаріальній формі.
Причиною неповернення позичених коштів стала криза та інфляційні процеси, внаслідок чого мій припинився і став збитковим.
Кредитори звернулись за поверненням позичених коштів фактично одночасно, а інших коштів чи майна, щоб повернути великі борги він не мав, внаслідок чого я фактично опинився в «борговій ямі».
Отримання коштів від потерпілих я не заперечував та не приховував, надавав всі необхідні пояснення у суді та підтвердив готовність відшкодувати заявлену кредиторами матеріальну та моральну шкоду.
Неможливість виконати зобов’язання перед кредиторами власним майном (наприклад, шляхом його продажу) було зумовлено також тим, що у період звернення кредиторів за поверненням боргів, на все моє нерухоме і рухоме майно накладались арешти, обтяження та заборони на підставі постанов ВДВС Рівненського міського управління юстиції ще у 2008-2009 роках, записи про що містяться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (довідка з реєстру наявна у матеріалах кримінальної справи).
Тому мені є незрозумілим термін «умисно» в розумінні ст.24 КК України з урахуванням того, чи мають ознаки прямого умислу на настання суспільно небезпечних наслідків злочинів передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України мої дії з: отримання коштів на момент фінансової платоспроможності і ведення успішного бізнесу, укладення договорів позики в нотаріальній формі, часткове проведення розрахунку з потерпілими, неможливість повернення боргів через скрутне матеріальне становище.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 380 КПК України,


ПРОШУ СУД:

1.    Оскільки у мотивувальній частині вироку Апеляційного суду Рівненської області від 06.03.2015 року не наведені мотиви призначення більш м’якого покарання та немає посилання на ст. 69 КК України, а з резолютивної частини вироку суду це незрозуміло, чи вважається призначення мені покарання за ч.4 ст. 190 КК України - 5 (п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного мені майна більш м’яким в розумінні ст. 69 КК України по відношенню до покарання призначеного мені вироком суду першої інстанції  у вигляді за ч.4 ст. 190 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
2.    Роз’яснити юридичний термін «умисно» в розумінні ст.24 КК України з урахуванням того, чи мають ознаки прямого умислу на настання суспільно небезпечних наслідків злочинів передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України мої дії з: отримання коштів на момент фінансової платоспроможності і ведення успішного бізнесу, укладення договорів позики в нотаріальній формі, часткове проведення розрахунку з потерпілими, неможливість повернення боргів через скрутне матеріальне становище і накладення арештів та заборон на майно.
3.    Про розгляд цієї заяви про роз’яснення вироку Рівненського міського суду від 24 грудня 2014 року прошу мене повідомити та провести його за моєї участі згідно ч.2 ст.380 КПК України.



21.06.2015 р.                                                                                                                                                                                                                                                                                            Дуб О.А.
                                                                             


Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.