В РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1


Позивач:    Місюк Сергій Андрійович
33027, м. Рівне, вул. Сливки, 1А

Відповідач:    Інспектор роти №3 батальйону УПП в м. Рівне рядовий поліції
Дуб Тетяна Сергіївна
     35100, м. Рівне, вул. С. Бандери, 14А

 



ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови


12 червня 2016 року Інспектором роти №3 батальйону УПП в м. Рівне рядовим поліції Дуб Тетяною Сергіївною, було винесено постанову серії ПС3 №777665 про притягнення мене, Місюка С.А., до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді 255 гривень.
Зі змісту винесеної постанови вбачається, що нібито я, керуючи транспортним засобом Toyota Camry н.з. ВК 3057 ВК, 12.06.2016 року, о 08.год. 40 хв. рухаючись по вул. Сагайдачного, 7 в м. Рівне, "порушив вимогу дорожніх знаків, а саме здійснив зупинку - в’їзд в зону дії знака 3.21 "В'їзд заборонено", чим порушив вимоги розділу 33 Додатку 1 ПДР".
Вважаю постанову, винесену 12 червня 2016 року ПС2 №777665 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху я не порушував, а дії інспектора при її винесенні незаконними та такими, що грубо порушують порядок розгляду справи та мої права, з огляду на наступне.
Хочу зазначити, що 12 червня 2016 року я зазначеного правопорушення не здійснював та не порушував вимоги знаку 3.21 «В'їзд заборонено», оскільки не здійснював в’їзд в зону дії вказаного знаку. Я рухався по вулиці Набережній у м. Рівне та здійснив аварійну зупинку перед перехрестям, не в зоні дії Знаку 3.21, коли до мене підійшли патрульні, які не з’ясовуючи причин моєї зупинки та не слухаючи моїх пояснень, вказали на порушення з мого боку та одразу ж винесли постанову.
Згідно Правил дорожнього руху знак 3.21 «В'їзд заборонено» забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому Знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9.
Коли я намагався надати пояснення щодо своєї зупинки та хотів скористатись допомогою адвоката, адже не порушував ПДР та вимог Знаку 3.21, Відповідач мені повідомила, що в постанові не передбачено надання пояснень, а лише мій підпис, тому отримуючи копію постанови я лише вказав, що з нею незгідний.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол  не  складається  у  разі  вчинення адміністративних правопорушень,  розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції,  та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У  випадках,  передбачених  частинами  першою  та другою цієї статті,  уповноваженими  органами  (посадовими  особами)  на місці вчинення   правопорушення   виноситься   постанова  у  справі  про адміністративне  правопорушення  відповідно  до  вимог  статті 283 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши  справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить  постанову по справі.
Відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне  правопорушення  розглядається  за місцем його вчинення.
Разом з тим, у пункті 2.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 N 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Частиною 3 ст. 258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення. Разом з тим, згідно ст. 283 КУпАП така постанова повинна бути винесена за результатами розгляду адміністративної справи.
Поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.
Згідно п.9 Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Жодних з необхідних перелічених Інструкцією дій Відповідач не вчиняла, а справу розглянула одразу винісши постанову.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідачем мені не було роз’яснено мої права, визначені у статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України, мені було відмовлено в моєму проханні викликати адвоката, чим порушено право користуватися юридичною допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП Завданнями провадження в справах  про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас ч. 2 ст. 71 КАС України   встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, дії  Інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Рівне рядового поліції Дуб Тетяни Сергіївни щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без врахування моїх пояснень, з порушенням порядку розгляду справи, за відсутності доказів та з порушенням мого права на правову допомогу - є протиправними, а  відтак винесена постанова 12 червня 2016 року серії ПС2 №777665 про притягнення мене до адміністративної відповідальності є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст 245, 251, 252, 268, 276, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, ч. 3 ст. 2, 6, 49, 50, 51, ч. 2 ст. 71, 105, 106, 162 КАС України -,

 

ПРОШУ СУД:

1.    Визнати дії інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Рівне рядового поліції Дуб Тетяни Сергіївни, щодо притягнення Місюка Сергія Андрійовича до адміністративної відповідальності протиправними.
2.    Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №777665,  винесену 12.06.2016 року інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Рівне рядовим поліції Дуб Тетяною Сергіївною про притягнення Місюка Сергія Андрійовича до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а справу - закрити.

ДОДАТКИ:     1. Копія постанови ПС2 №777665  від 12.06.2016 року;
2. Квитанція про сплату судового збору, на 1 арк.
3. Копія цієї позовної заяви з додатком, на 4 арк.




___ червня 2016 р                                                                                                                                                                                                                                                                                 Місюк С.А.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

* Всі процесуальні документи, розміщені на цих сторінках сайту, були створені юристами та використані в конкретних цивільних, господарських, адміністративних та інших справах. Персональні дані клієнтів та інших осіб, яких стосуються ці документи, були змінені, або видалені з тексту, з метою нерозголошення адвокатської/юридичної таємниці. Бідь-які співпадання чи утотожнення з конкретними особами носять випадковий характер і не можуть бути розцінені як поширення інформації щодо цих осіб.