Створено: 16 вересня 2014

Нещодавно стало відомо, що Президент України Петро Порошенко вніс до Верховної Ради України законопроект "Про недопущення переслідування і покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей". Відповідний законопроект № 5082 Порошенко зареєстрував сьогодні у Парламенті. По суті, мова йде про оголошення амністії учасникам подій в Донецькій та Луганський областях. Але чи стосується це і тих, хто напряму причетний до терористичної діяльності?

Практика застосування амністії в України розпочалась з прийнятого 1 жовтня 1996 року Закону «Про застосування амністії». За останні сімнадцять років даний Закон змінювався чотири рази:
13 квітня 2012 року, коли зміни в основному стосувались кримінальних порушень у сфері оподаткування і підприємницької діяльності;
18 квітня 2013 року, коли питання стосувалось приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією;
27 лютого 2014 року, коли питання стосувалось повної реабілітації політичних в’язнів. Тоді після відміни репресивних законів Януковича амністії підлягали тисячі активістів по всій Україні.
6 травня 2014 року остання зміна стосувалась розширення списку категорій осіб, що не підлягають застосуванню амністії, опираючись на Закон «Про амністію у 2014 році». Ця остання зміна була пов’язана з початком АТО (6 квітня 2014) і швидкою реакцією українського законодавства на поширення тероризму.
По суті, у сприйнятті людей, амністія – це випустити в’язнів на волю, простити всі гріхи, якими б вони не були. Сприймається далеко не завжди як позитивне явище. Але слід зауважити, що уявлення людей дещо відрізняється від дійсності. Зважаючи на останню зміну в законодавстві стосовно амністії, вимоги стали набагато суворішими. Закон був доповнений більш ніж 40-ка видами злочинів, що виключають можливість застосування до особи-злочинця амністії.
Ось короткий список, що розвінчує уявлення про те, що терористи ДНР і ЛНР уникнуть покарання і будуть амністованими:
- злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114ККУ);
- катування (стаття 127 ККУ);
- захоплення заручників (стаття 147 ККУ);
- створення злочинної організації (стаття 255 ККУ);
- створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3 ККУ);
- фінансування тероризму (стаття 258-5 ККУ);
- пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (стаття 292 ККУ);
- сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 258-4 ККУ).
І це лише пункти пов’язані з тероризмом на пряму. Якщо аналізувати весь список, складається враження, що Закон «Про амністію» на сході застосовуватиметься лише в одиничних випадках. Грабіж, бандитизм, незаконне донорство, викрадення людей, фальшивомонетництво та багато інших видів злочинних діянь входять до розширеного списку ст. 8 Закону «Про амністію у 2014». Запропонований Президентом варіант в принципі мало чим відрізняється.
Більше занепокоєння викликає поступливість Президента відносно представників самопроголошених республік. Відзначимо, що амністія передбачена Мінськими домовленостями, які були досягнуть 5 вересня між Україною і терористичними організаціями ЛНР і ДНР для встановлення на Донбасі перемир'я. Та проблема заключається не в відверненні справедливої відповідальності, а в негласному визнанні Президентом тих політичних сил, з якими ми, по суті, ведемо війну. Сам допуск представників терористичних організацій до переговорів в Мінську являється нонсенсом, офіційним підтвердженням того, що з їхнім статусом потрібно рахуватись.
Додамо до цього і питання децентралізації влади. Інший законопроект під № 5081 про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей зареєстрований в Парламенті, є свого роду способом отримати мир здаючи позиції отримані кров’ю українських солдат. Схожий пацифістський підхід у свій час став причиною втрати АР Крим. По суті, децентралізація влади - позитивний крок для держави. Але не у даній ситуації, коли питання контролю територій на сході залишається досі не вирішеним. Таким чином надається привід для отримання незалежності і підстав для визнання ДНР і ЛНР. Надання автономії органам місцевого самоврядування в областях, де панує анархія і ворожі настрої відносно центральної влади в Києві, рівноцінна прямій передачі Луганської і Донецької областей Російській Федерації.
В законопроекті, наприклад, передбачається створення в цих регіонах рішенням міських, селищних, сільських рад загонів «народної міліції», на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах цих районів. По суті, такі формування стануть законними, але контролюватимуть їхню діяльність лише місцеві органи влади, що явно можуть виявляти підтримку терористам. Крім цього, стосовно посадовців. Законопроектом запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування. Само собою, вірність Україні такого роду чиновників буде сумнівною. Мовне питання також повністю поступається основним вимогам терористів. В законопроекті йдеться про те, що органи місцевого самоврядування мають сприяти «використанню російської та інших мов в усній та письмовій формі. Це стосуватиметься освіти та культури, ЗМІ, державних судових та виконавчих органів. Крім цього не забуваємо про проведення дострокових виборів в зоні проведення АТО. Уявіть собі повністю легітимну політичну еліту зі сходу, що прямо виступає за від’єднання Донбасу від України, при цьому є визнаною. Додаємо до цього ще й повне фінансування коштом державного бюджету України руйнувань на сході, що при таких політичних поступках є абсурдним і нелогічним.
Та є й інша сторона медалі. Можливо це являється певним тактичним ходом Президента. Даний законопроект фактично відповідає всім офіційно оприлюдненим під час переговорів Мінську вимогам терористів та РФ. При цьому, відкидаючи будь-які закони логіки, самі ж представники ЛНР та ДНР заявляють, що ніколи не підтримають дану ініціативу П.Порошенка. "Це законопроект для України. Для Донецької народної республіки закони створює наш власний парламент", - заявив так званий «перший віце-прем'єр» самопроголошеної ДНР Андрій Пургін. Тобто терористи не бажають миру, навіть на своїх же умовах. Якщо даний Закон буде все ж ухвалено, а терористи його не приймуть, то зрив "миру на сході" буде цілковито на совісті Кремля. Це дасть можливість Президенту заявити на весь світ - «Я зробив все, що міг, щоб на Сході запанував мир! А вони не захотіли». При цьому ЄС отримає додаткові аргументи для тиску на Російську Федерацію.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ