Створено: 26 березня 2014 Автор: Super User

«Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.»

(Ст. 29 Конституції України)

Мережею Internet миттю облетіла звістка про загибель 25.03.2014 року активіста Правого сектору Олександра Музичко (Білого) в кафе «Три карася» в м. Рівне.

Версій його загибелі багато, так само, як і публікацій з цього приводу.

Але я, як професійний юрист, звернув увагу на виступи посадових осіб від МВС щодо правомірності розслідування кримінального провадження відносно О. Музичка.

Так, за офіційною хронологією цього розслідування, яка викладена на сайті ВМС України , 27.02.2014 року відомості про вчинення Музичком злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Далі цитата: «08.03.2014 Олександру Музичко було офіційно повідомлено про підозру у вчиненні протиправних дій. Проте в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний переховується від слідчих органів, змінює місця перебування, переміщується з охороною і зброєю, і становить небезпеку для оточуючих. У той же час, протиправна діяльність ОЗГ триває. Виходячи з цієї інформації, вже 09.03.2014 Музичко був оголошений в розшук.»

Отут та у всіх заявах і коментарях звучить про офіційне повідомлення про підозру, здійснене О. Музичку 8-го березня, вихідний день, Свято Жінок, після чого він на другий день (також вихідний – неділя!) був оголошений в розшук.

Хотілось би нагадати громадськості, що з 20.11.2012 року в Україні діє новий Кримінальний процесуальний кодекс, відповідно до ст. 42 якого, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, визначений цим Кодексом для вручення повідомлень.

За ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Частина 1 ст. 136 КПК України (глава 11 КПК) визначає: належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Тобто, повідомити про підозру можна було лише особисто О. Музичка, вручивши йому таке повідомлення та роз’яснивши права підозрюваного (як цього вимагає ч. 2 ст. 276 КПК України), або повідомивши його про виклик (Глава 11 КПК), про що слідчий повинен мати визначені законом докази такого вручення повідомлення про виклик.

Цікаво, як саме 8-го березня слідчий повідомив О. Музичка про підозру у вчиненні злочину? Якщо поштою, то відповідно до нормативного строку поштового обігу в межах навіть одного населеного пункту становить мінімум 2 дні (відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом МІУ від 28.11.2013 р.). А наступного дня, 0.03.2014 р., було оголошено розшук «підозрюваного»?

Складається враження, що про «офіційне оголошення» йому підозри О. Музичко не знав і не міг знати. А тому й не набув статусу «підозрюваного» в кримінальному провадженні і його не можна було оголошувати в розшук.

Тим більше, що за повідомленням того ж сайту МВС України «Операція по затриманню кілька разів відкладалася через небезпеку того, що випадкові люди могли опинитися на лінії вогню, оскільки і сам Музичко та його охорона носили зброю відкрито і в бойовій готовності.»

Тобто, місцезнаходження Музичка було встановлене?

І чому затримання Музичка відбувалось не за ухвалою слідчого судді? Чомусь про це мовчать офіційні особи. Я більш як впевнений, що якби затримання О. Музичка здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді, про це ніхто б і не мовчав: саме так і повинно було б діяти досудове слідство за новим КПК України.

Правда, я можу й помилятись – я не знайомий з матеріалами кримінального провадження, а тому і не можу надати повну правову оцінку діями органу досудового розслідування.

Але вже з тієї інформації, яка надходить з офіційних джерел МВС України, можна зробити висновок, що вольове рішення «затримати» О. Музичка будь-якою ціною не дуже узгоджується з вимогами норм чинного КПК України.

З грубими порушеннями прав людини при оголошенні підозри, затриманні та інших слідчих діях з боку правоохоронних органів неодноразово стикається кожен адвокат, що практикує в кримінальних справах. Ну не може (чи не хоче) більшість слідчих та прокурорів зрозуміти, що незаконними методами не можна судити людину по закону; що права та свободи особи повинні бути на першому місці; що не показником вони повинні керуватись, а лише чітко визначеними нормами кримінально-процесуального закону, без будь яких «політичних необхідностей».

Жодним чином не бажаючи оцінювати правомірність дій та виступів О. Музичка, які призвели до такого трагічного кінця, автор все-таки сподівається на гуманізацію та правове оновлення тих основних принципів та підходів до боротьби зі злочинністю, які на сьогоднішній день ще надто сильно укорінились в головах українських правоохоронців.

 

Адвокат Микола Луцюк.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ