Створено: 04 червня 2015 Автор: Аліна Стовба

Про це йдеться в постанові Вищого спеціалізованого суду України по справі №6-45018св14 , предметом якої був спір про звернення стягнення на квартиру та виселення.

При розгляді цієї справи ВСУ зробив правовий висновок щодо неможливості стягнення коштів за кредитом з боржника і одночасно звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить поручителю.
«Суди повинні мати на увазі, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 року у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання»-зазначено у постанові.
Окрім цього, суд прийшов до висновку щодо наслідків дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором. А саме, строк дії договору закінчується у разі дострокового стягнення всієї кредитної заборгованості, а між сторонами залишаються лише невиконані зобов’язальні відносини.
Тобто, банк не вправі нараховувати відсотки за користування кредитом та пеню після рішення суду, яким достроково вже стягнуто весь кредит.
Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
З повним текстом постанови можна ознайомитись за посиланням: http://sc.gov.ua/ua/postanovi_u_spravah_civilnoji_jurisdikciji.html 

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ