Створено: 18 січня 2017 Автор: Аліна Стовба

Верховний Суд України висловив правову позицію з цього приводу в постанові у цивільній справі №6-2445цс16 від 14.12.2016 р. за позовом батька до матері про визначення місце проживання їх малолітніх дітей та по аналогічному зустрічному позову .

 

Обставини справи:
Позивач, батько їх з Відповідачкою малолітніх дітей, в обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначав, що дітей матеріально забезпечує, створює всі умови для їх розвитку, має власне житло. В той час як Відповідачка створила нову сім’ю , не приділяє уваги дітям і не виконує батьківських обов'язків.
Відповідачка звернувшись зі зустрічним позовом, вказувала на те, що Позивач без її згоди змінив місце проживання дочки, як наслідок вона недостатньо спілкується з матір'ю, що для дитини її віку несприятливо позначається на розвиткові. Син, в свою чергу, навчається закордоном. Також вона зазначила, що для найкращого забезпечення інтересів дітей вони повинні проживати з матір'ю. визначення місця їх проживання з батьком завдасть шкоди здоров'ю дітей.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог батька дітей, виходив з того, що остання має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування; з народження дітей займалася доглядом за ними, при цьому виконувала усі обов'язки з організації домашнього побуту, займалася ремонтом та облаштуванням квартири та заміського будинку самостійно займалася розвитком дітей, відвідувала з ними заняття з англійської мови, малювання, а також школи розвитку дітей, приділяла увагу фізичному вихованню дітей; вони регулярно відвідували басейн, син займався футболом, отже, створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог батька дітей і відмову в задоволенні зустрічного позову матері, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, виходив з того, що за місцем проживання батька створено всі необхідні умови для проживання дітей; в той час як Відповідачка не довела наявності в неї постійного місця проживання, де дітям були б створені нормальні умови для проживання; Батько здійснює матеріальне забезпечення дітей, сплачує вартість їх навчання тощо; доказів на підтвердження участі Відповідачки у вихованні дітей немає; позитивне ставлення дітей до батька, прагнення до спілкування та спільного проведення часу, особиста емоційна прихильність до батька підтверджуються дитячим психологом, працівниками Служби у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації; орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації у висновку від 13 липня 2015 року рекомендує суду визначити місце проживання дітей з батьком. З огляду на зазначені обставини апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з батьком.
Правовий висновок:
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що мати дітей має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей.
При цьому суди в цій справі не встановили виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з матір'ю та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дітей зі своєю матір'ю.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ