Створено: 19 жовтня 2018 Автор: Пархомчук Вікторія

 

На даний час нерідко зустрічаються позовні заяви, однією з вимог яких є стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, юристом.

Що важливо в першу чергу для суду при вирішенні такого роду питання? Давайте розберемось.

 

Буква закону §

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України, що фактично дублює положення статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах:
 від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17 (адміністративне провадження К/9901/3803/17)
 від 11 квітня 2018 р. у справі № 814/698/16 (адміністративне провадження К/9901/11835/18).
Однак, слід звернути увагу на те, що не кожен суб'єкт владних повноважень є розпорядником бюджетних коштів і, відповідно, має бюджетні асигнування. Якщо суд зазначає в резолютивній частині судового рішення про відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань, — то слід мати на увазі, що у разі якщо цей суб'єкт владних повноважень не має бюджетних асигнувань, то судове рішення в цій частині виконано завідомо не буде.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу найчастіше позивач надає до суду:

  •  копію договору про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням;
  •  ордер;
  •  копію рахунку на оплату послуг;
  •  копію акту приймання-передачі наданих послуг;
  •  копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; 
  •  платіжне доручення.

Також, хочу звернути Вашу увагу на ситуацію відшкодування судових витрат у випадку, коли позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Дійсно, подання клопотання про залишення позову без розгляду – це диспозитивне право позивача, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень у його реалізації.
Відповідно до поточної редакції статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В свої постанові від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц КЦС ВС зазначив, що з аналізу статті 89 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

  • чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; 
  • чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору;
  • чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; 
  • чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Тому, при зазначені подібних вимог, стороні по справі слід ретельно підходити до їх обґрунтування та доведення аби досягнути бажаного результату.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ