Створено: 23 жовтня 2018 Автор: Пархомчук Вікторія

 

Згідно статистичних даних, за перші 6 місяців 2018 року на території України сталося 68 776 дорожньо-транспортних пригод. Подібні цифри змушують водіїв підвищувати рівень своєї правової обізнаності в подібних питаннях. Сьогодні визначимо, як впливає на розвиток подій той факт, що авто було придбане за дорученям, та чи існують підводні камені в подібних правовідносинах.

 

Буква закону§

Власником автомобіля, з юридичної точки зору, вважається особа яка наділена правом володіння, користування і розпорядження ним. Він може довірити управління і розпорядження автомобіля на підставі довіреності іншій особі.

Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Про це йдеться в Постанові ВСУ у справі № 6-688цс15 від 16 грудня 2015р.

Однак, ЦК України визначає довіреність як письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони яку вона представляє. Отже, підписуючи довіреність на керування автомобілем, власник уповноважує особу на вчинення правочинів щодо експлуатування та розпорядження транспортним засобом (далі ТЗ) від його імені, тобто вона стає володільцем.
Так, право володіння – це фактична наявність майна в особи, поєднане з наміром панування на власну користь, набута шляхом правомірного заволодіння чи укладання правочину.
Згідно зі ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору(тобто правочину) з власником або особою, якій майно було передане власником, а також - на інших підставах, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Частиною 3 ст. 397 ЦК України передбачено, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України «Захист права власності», тобто закон передбачає захист речових прав на чуже майно на рівні із захистом права власності.

Судова практика§
В далекому 1992 році Пленумом Верховного Суду України (далі – «ВСУ») у п.9 Постанови № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» було зазначено, що оскільки згідно зі ст. 48 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
На даний момент, окрім зазначеного вище положення Постанови Пленуму ВСУ, існує правова аналогічна правова позиція Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – «ВССУ»), який у п. 13 Постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначив: «Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».

Якщо стаття 396 ЦК відсилає до глави 29 ЦК, то усе, що написано в цій главі стосується не тільки власника, але і володільця. Тому право власника на відшкодування шкоди, завданої майну означає і право володільця на відшкодування шкоди, завданої майну власника. Відсилка у ст. 396 ЦК Україна наведена без застережень та однозначно, тому право володільця на відшкодування шкоди, завданої майну власника, є в усіх випадках та не залежить від обставин справи: понесення володільцем витрат на ремонт, обв’язку відремонтувати річ, чи повернути її власнику у такому самому стані, в якому вона була отримана володільцем.

Схожа позиція наводиться, зокрема у постановах ВССУ

  • від 01 лютого 2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21608685);
  • від 18 квітня 2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23929208); 
  • від 25 травня 2011 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16056653); 
  • постанові ВСУ від 03 червня 2009 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4299639)
  • постанові ВСУ від 11.10.2017 у справі № 6-1365цс17.

 Знайте свої права ♥

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ