Створено: 22 січня 2019 Автор: Пархомчук Вікторія

Вам відмовили в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ?

Ви знову і знову отримуєте від органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування листи про усунення недоліків Вашої заяви?

Ви не знаєте, який ефективний спосіб захисту використати для усунення перешкод в реалізації Ваших прав?

Тоді ця стаття саме для Вас!

 

Першим кроком громадянина на шляху безкоштовного отримання земельної ділянки у власність є подання до місцевої ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної адміністрації ( якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту) заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві зазначається площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України.

Місцева рада або районна державна адміністрація повинна в місячний термін прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Вже на цьому етапі, особа стикається із труднощами, які, на думку суддів ВС, викладеній в їх попередній позиції, не є критичними, такими, що унеможливлюють подальшу процедуру. У постанові від 14.03.2018 йшлося про те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Фактично, дозвіл не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Метою такого підходу було перенесення судового контролю правомірності рішень (дій, бездіяльності) органів, що надають земельну ділянку, з «дозвільної» стадії та стадію надання. І в певній мірі, він мав свої переваги. В першу чергу, це позбавляло заявника необхідності проходити додаткове «судове коло» (інколи тривалістю не один рік)  в доведенні органу, що він має «право на дозвіл».  Крім того, спір мав би розгортатися навколо «права на землю», права на конкретну земельну ділянку, щодо якої виготовлено проект. Якщо б заявник під час розробки проекту отримав інформацію від землевпорядної організації про перешкоди в отриманні ділянки у власність, він би це врахував і, можливо, відмовився від свого наміру.

Однак на перешкоді втілення такого підходу в життя стали землевпорядні організації, що часто відмовляли укладати договори на розробку проекту без дозволу, вважаючи таку роботу безперспективною.

Суддя В. Кравчук проаналізував нові правові висновки, викладені в Постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 17 грудня 2018 року (справа № №509/4156/15-а), що стосуються застосування статті 118 ЗК України.

Відповідно до п.42 Постанови від 17.12.2018  Верховний Суд  звернув увагу, що відмова органу у наданні дозволу фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Окрім того, пропуск органом місячного строку розгляду клопотання сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого ним рішення.

Особа має право (а не обов’язок) замовити розробку проекту землеустрою без надання дозволу. Проте це не позбавляє її права на отримання від органу рішення про надання дозволу (чи про відмову у цьому) і після спливу місячного строку, а також права на судовий захист.

Щодо листів про усунення недоліків.

ВС звернув увагу, що у разі надання документів з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК та не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Оскільки рішення про надання або про відмову у наданні дозволу оформляється рішенням ради або наказом керівника управління Держгеокадастру, листи свідчать про бездіяльність відповідних органів. Способом захисту від такої бездіяльності є укладення договору на розробку проекту без дозволу або звернення до суду з позовом про спонукання органу розглянути клопотання та прийняти рішення.

Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення ч. 6 ст. 118 ЗК, недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо така ділянка не  вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, орган повинен навести усі підстави відмови.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ