Створено: 30 січня 2019 Автор: Пархомчук Вікторія

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

В ситуації, коли конфлікт із співвласниками квартири не дає можливості нормального користування власністю, коли останні не можуть знайти спільної мови між собою, а про спокійне життя у своїй квартирі доводиться лише мріяти, проблема вирішення питання користування майном постає першочергово.

 

Наведені нижче варіанти виходу із подібної ситуації можуть застосовуватись як в судовому та і в позасудовому порядку:

-           виділ у натурі своєї частки зі спільного майна. Це, однак, не завжди можливо з точки зору технічної можливості поділу майна, якщо річ за своїми характеристиками є неподільною;

-          одержання грошової чи матеріальної компенсації вартості частки співвласника. Цей варіант може бути використаний лише за наявності згоди одного із співвласників на таку компенсацію. В більшості випадків, особи не можуть дійти згоди щодо вартості майна, і відповідно розміру суми, яка має бути сплачена в оплату частки в праві власності на нерухомість. Суд не може зобов’язати будь-кого із співвласників продати належне їм майно, враховуючи конституційні приписи непорушності права власності.

Однак є один виняток із правила:

Статтею 365 Цивільного Кодексу України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

 Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

-          встановлення порядку користування квартирою – найпоширеніший спосіб врегулювати спірні відносини, коли виділити майно в натурі неможливо.

Згідно зі ч. 1, 3, 4 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. І хоча в даному випадку первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість, яку рішення суду не може підмінити, очевидним є те, що коли між співвласниками вже довгий час існує конфлікт, про досудовий порядок врегулювання спору ніхто навіть не згадує.  

Цікаво, що деякі судді надто буквально тлумачачи зміст вказаної норми, на підставі відсутності звернення одного зі співвласників до іншого з пропозицією домовитись про порядок спільного користування майном, відмовляли в задоволені позовних вимог.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Тобто, в ситуації, коли особа є власником ¼ частка в прав спільної власності на нерухомість, це не означає, що їй належить четверта частина кожного квадратного метра в спільній квартирі.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Адвокати АО «РівнеПраво» допоможуть Вам обрати найдоцільніший шлях виходу у спорах з недобросовісними співвласниками та пройдуть його разом з Вами.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ