Створено: 27 березня 2019 Автор: Пархомчук Вікторія

На сьогоднішній день в українських судах існує така, я б сказала тенденція, активного пошуку суддями формальних підстав не розглядати справи по суті. З чим це пов’язано, складно сказати: чи з завантаженістю, чи з простим не бажанням виконувати свою роботу та вирішувати конкретний спір. Безумовно, є вимога закону – виконуй. Однак, коли суддя виносить ухвалу про повернення позовної заяви на підставі, до прикладу, відсутності документального підтвердження місця проживання відповідача за місцем знаходження суду (справа про розірвання шлюбу) чи у зв’язку з відсутністю обов’язкових реквізитів в квитанції про сплату судового збору (про що сьогодні будемо говорити), тут постають логічні питання законності подібних рішень.

 

16 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, переглянувши ухвалу про повернення апеляційної скарги у справі № 905/1057/18, зазначив, що квитанція про сплату судового збору, яка не містить інформації про номер справи, у межах якої подається, та дату прийняття оскаржуваного судового акта не є належним доказом сплати.

ВС, посилаючись на п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті зазначив, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Наступний висновок суду дублює положення Інформаційного листа ВГС України «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору» від 17.09.2012 року, в якому йдеться про те, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

На підставі аналізу вказаних норм, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася що, подана на усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акту, що оскаржується, з огляду на що, з останньої не вбачається яка саме апеляційна скарга оплачується судовим збором.

Чинні редакції процесуальних кодексів визначають, що при зверненні до суду подається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №  3674 – VI.

Сама проблема постає у тому, що при формуванні платіжного доручення або сплаті судового збору on-line на офіційному сайті «Судова влада України» призначення платежу формується коректно та чітко вказує призначення платежу, наприклад: «*;101;232323232;Судовий збір, за позовом Іванов І.І., Рівненський міський суд»…однак все одно не містить інформації:  «про номер справи» та «дати прийняття судового акту, що оскаржується». А тому формувати документ необхідно у форматі Word та самостійно вписувати додаткові реквізити, зокрема в графу «Призначення платежу».

Окрім цього, при застосуванні судами нижчих інстанцій п.4 ст. 263 ЦПК України та аналогічних норм в господарському процесуальному кодексі та в кодексі адміністративного судочинства, їм слід звернути уваги на декілька моментів:

1) «дата сплати та дата зарахування судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду передує даті винесення оскаржуваного судового рішення»

2)призначення платежу в платіжному доручені апелянта:  "Суд.збір за подан. до госп. суду апеляційної скарги на ухвалу суду, ТОВ "ХХХ", Донецький апеляційний го", а з матеріалів справи вбачається, що скарга подавалась до Східного апеляційного господарського суду, а Східний апеляційний господарський суд був утворений на підставі Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Тому постанова ВС прийнята «в контексті даних обставин справи» та відповідних доказів, на що в першу чергу слід звертати увагу суддями задля уникнення надмірного формалізму.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ