Створено: 17 квітня 2019 Автор: Пархомчук Вікторія

«Для кожного юриста його документи — уособлення власної професійності, а їх критика — замах на святе. Але юристи часто легковажно ставляться до зовнішніх атрибутів своїх документів. І це не тому, що вони тупі й ліниві неуки: нас просто цьому не вчили» - С.Кунянський.

Проблема «гігієни» в процесуальних документах сьогодні стоїть надто гостро як перед їх авторами, які витрачають левову частку зусиль та часу на додавання безмістовних цитат, посилань та інших текстових засобів «пускання пилу в очі», щоб в кінцевому результаті показати себе більш розумнішим, а свій папірець більш соліднішим, так і для адресатів цих «шедеврів», перед якими стоїть куди складніше завдання – «не пустити кров з очей» під час їх вивчення. Читач не повинен шукати правову позицію з ліхтарем, інакше він відчуватиме, що автор не поважає його час або шиє в дурні.

Про найбільш розповсюдженні помилки, яких припускаються юристи в процесі надання своїй правовій позиції форми документу, відверто та лаконічно пише в своєму блозі адвокат Станіслав Кунянський. Зупинимося лише на деяких його рекомендаціях, які складно проігнорувати чи заперечити, адже в більшості описаних автором ситуаціях майже кожен побачить себе.

 

Посилання адвокатів в своїх документах на практику ЄСПЛ, що свого роду стало мейнстримом.

Як пише С.Кунянський: «сама лише згадка у документі про якесь рішення ЄСПЛ сприймається як перепустка з нудного рівня вітчизняних законів на піднесений рівень просунутих дискусій про добро. Це, звісно, зручно, коли не хочеться розбиратися у внутрішньому законодавстві, а замість того обмежитися загальними красивими словами. Проте, не впевнений, що це пов'язано з правом.

Наша Конституція захищає права людини краще, ніж Конвенція. У ній банально все виписано детальніше: бери і застосовуй.

Так, набагато легше послатися на ЄСПЛ. Але, у більшості випадків, такі посилання будуть перебільшенням або відвертою спробою висмоктати якесь загальне правило з конкретної ситуації, яку оцінював ЄСПЛ».

Два правила, що виділив автор:

1.      Не посилатися на Конвенцію та рішення ЄСПЛ там, де достатньо вітчизняного права.

2.      Посилатися – коли конкретні норми внутрішнього права прямо суперечать Конвенції та практиці ЄСПЛ.

 

Захаращення прохальної частини документів, коли юристи певні шаблонні фрази повторюють наче мантри, і навіть не замислюються навіщо.

Автор статті наводить приклади.

Коли подаєте позов, не треба у ньому ж просити його задовольнити: це зрозуміло за визначенням.

Якщо подаєте клопотання, не треба просити прийняти його до розгляду: ви ж його подаєте. Це все одно що давати гроші кондуктору зі словами «прошу прийняти ці вісім гривень і видати квиток».

Коли ви формулюєте позовні вимоги, зайве просити «вирішити питання про розподіл судових витрат». Це пряма вимога закону до судового рішення, і якщо суддя про це забуде або не захоче — ваше прохання не допоможе.

Правило: якщо від прохання нічого не зміниться – не проси.

 

Посилання на норми законодавства.

Ось, наприклад, є в нас підпункт 39.3.7.3 підпункту 39.3.7 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України.

Згадувати норми в такій формі припустимо у законопроектній діяльності. Проте, як пише Кунянський, для мене загадка: як подібні посилання просочилися до процесуальних документів. Їй-Богу, у цьому ж просто немає жодного практичного сенсу — чисте витрачання чорнил, паперу і, найголовніше, уваги читача.

Якщо ви напишете підпункт 39.3.7.3 Податкового кодексу — вас зрозуміють. Ніхто не буде морщити лоба з думкою «а що це за стаття, який пункт і взагалі де я?».

Але коли автор кожного разу витрачає час на пакування підпунктів в пункти, а читач потім все це розпаковує, виникає відчуття відвертого марнування часу. А для юристів це — непомірна розкіш.

 

Головний секрет цитування від С. Кунянського на прикладі.

Згідно з, відповідно до…

Без цих слів не обійтись. Але лише жбурнути цитату у читача через «відповідно до» — замало.

Зазвичай, це виглядає так:

«Відповідно до ч. 2 ст. 884 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.»

Начебто, нема до чого чіплятися. Але це лише якщо таких цитат — одна-дві на весь документ. Якщо ж їх багато, і, тим паче, якщо такі цитати йдуть підряд — кожна наступна повільно вбиває увагу читача: він починає шукати коротку стежку до суті.

Врешті решт, наведений спосіб цитування є усталеним і застосовується скрізь. Проблема у тому, що працює це погано: оку юриста достатньо лише розфокусовано торкнутися абзацу аби зрозуміти, що його можна безболісно не читати. Це поразка у битві за увагу читача.

У кафе ми замовляємо страву, виходячи з її опису в меню. Так само й цитату слід смачно підготувати до подачі. Рецепт простий:

Додавайте вступ перед будь якою розлогою цитатою.

Скажіть що-небудь конкретне: зробіть твердження, озвучте тезу — спростіть життя читачу. Добра цитата має бути зрозумілою ще до початку цитування:

Схема така

Вступ з двокрапкою наприкінці → абзац → цитата (без лапок, курсиву та жирного; розмір шрифту та міжрядковий інтервал зменшені; додаткові відступи зліва і справа → абзац. 

«Норма ч. 2 ст. 884 ЦК встановлює, що протягом гарантійного строку підрядник відповідає за дефекти будівлі, окрім трьох випадків:

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.»

Резюмуючи.

На думку автора статті, десь 50% змісту середньостатистичного юридичного документа — сміття.

На підставі усього викладеного вище…, керуючись статтею…, системне тлумачення свідчить…, укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу…, прошу прийняти це клопотання до розгляду…

Окремим рядком йде головна чума: кулеметні черги цитат законодавства.

Усі ці штампи і звички настільки в'їлися у нашу практику, що мало хто замислюється, про їх беззмістовність.

А якщо відмовитися від Таймс Нью Роману, підкреслень слів, беззмістовних і неоформлених цитат, хаотичних відступів та інтервалів тощо — усім стане краще: звільниться купа часу на суть справи, а не на продирання крізь джунглі неструктурованого матеріалу.

 

І від себе: наш документ – наше обличчя. Не забуваймо причепуритись перед тим, як наважимось показатись світу.

 

Посилання на повний текс статті: https://kuniansky.com.ua

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ