Створено: 19 червня 2019 Автор: Пархомчук Вікторія

 

 

До такого висновку дійшов ВС в своїй Постанові від 24 липня 2018 року за результатами розгляду господарської справи №  903/125/18.

 

Суди нижчих інстанцій відмовили у видачі судового наказу, бо вимоги по ст.625 начебто не можуть вважатись "безспірними" і є заходом відповідальності, а не частиною "тіла" боргу. 

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" у  видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Орнамент"  514,10 грн - 3% річних, 2341,00 грн індексу інфляцій, 31274,20 грн - пені, зазначили про можливість стягнення в порядку наказного провадження виключно неоспорюваної заборгованості.

Однак положення частини другої статті 12, частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України не містять такої категорії як "неоспорювана заборгованість".

ВС вказав, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.  Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ