Створено: 05 вересня 2019 Автор: Пархомчук Вікторія

За загальним правилом, встановленим Сімейним кодексом України, дитина, народжена в офіційно зареєстрованому шлюбі, вважається такою, що походить від подружжя.

Процедура реєстрації народження дитини в цьому випадку проста, оскільки здійснюється на підставі Свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров'я про народження дитини , в якому дружина записується як матір, а чоловік як батько дитини (ст.122 СКУ).

Однак, можуть траплятися ситуації, коли справжнім батьком є чоловік, з яким матір не перебуває у шлюбі, але з різних причин вона чи біологічний батько бажає, щоб він обов’язково фігурував в усіх документах як батько та набув комплекс усіх прав і обов’язків щодо дитини.

 

Порядок здійснення державної реєстрації народження дитини передбачений законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» (надалі – Правила).

Походження дитини від матері визначається відповідно до частини 1 статті 125 Сімейного кодексу України,на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька, з яким жінка не перебуває в шлюбі потребує юридичного підтвердження.

Для того аби уникнути судової «тяганини», пунктом 19 вищевказаних правил передбачено такий шлях вирішення проблеми:

якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час державної реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини (додаток 5), а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства. У цьому разі державна реєстрація народження проводиться у порядку, передбаченому абзацом четвертим пункту 17 цієї глави.

Про подану заяву робиться такий запис у графі "Для відміток" актового запису про народження: "Мати дитини перебуває у шлюбі з ... (прізвище, власне ім'я, по батькові), який згідно із спільною заявою подружжя не є батьком цієї дитини", і обоє з подружжя розписуються в цій графі.

Відсутність добровільної згоди законного чоловіка на подання відповідної заяви значно ускладнить процес та унеможливить уникнути звернення до судового органу з позовом про визнання батьківства. Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України:

особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання батьківства.

До суду також може звернутися безпосередньо і жінка. Відповідно до ч. 1 ст. 138 СК України:

жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і така вимога матері відповідно до ч. 2 цієї статті може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Згідно п. 6.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.  Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені листи, в яких він повідомляє про можливість народження,заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини, показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір , телеграми відповідача тощо. В категорії цих справ, зрозуміло, що важливе значення матиме результати аналізу ДНК.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Наостанок, частина 3 статті 13 Закону України про державну реєстрацію актів цивільного стану, передбачає термін реєстрації не пізніше 1 місяця з дня народження дитини ,а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.

Так, несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-51 грн.), що передбачено статтею 212 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Знайте свої права ♥

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ